Словник Української Мови
1. Так, що виникає або існує внаслідок взаємного впливу, обумовлене двома чи більше факторами, які залежать один від одного.
2. (У філософії, логіці) Про зв’язок явищ, понять або процесів, коли вони зумовлюють одне одного, будучи пов’язаними відношенням взаємної залежності та обумовленості.
1. Такий, що зумовлений взаємним впливом, взаємозалежністю двох або кількох факторів, явищ, процесів, коли вони виступають одночасно і причиною, і наслідком один для одного.
2. (У логіці та філософії) Пов’язаний відношеннями взаємної обумовленості, коли наявність або зміна одного об’єкта неможлива без наявності або зміни іншого, і навпаки.
1. (про право, зобов’язання) Такий, що надається або виникає для обох сторін у правовідносинах одночасно; двосторонній, взаємний.
2. (про документ, цінний папір) Такий, що може бути пред’явлений до оплати або виконання будь-яким із зазначених у ньому осіб.
1. (про числа) Такі два числа, добуток яких дорівнює одиниці; взаємно обернені.
2. (про величини) Такі дві величини, одна з яких обернено пропорційна іншій.
1. (про лінії, криві, поверхні) Такий, що обводить інший об’єкт і водночас сам обводиться ним; взаємно обмежуючий один одного.
2. (у математиці, геометрії) Стосовний до двох кривих (поверхонь), кожна з яких є огинаючою для сімейства ліній (кривих), що утворюються на іншій кривій (поверхні).
Такий, що приносить користь, вигоду обом сторонам, взаємно вигідний.
1. (про явища, процеси, поняття тощо) Такий, що знаходиться у взаємному зв’язку, де один елемент обумовлює інший і сам залежить від нього; детермінований взаємно.
2. (у логіці та філософії) Позначає відношення між об’єктами або категоріями, за якого вони виступають одночасно і причиною, і наслідком один одного.
1. Такий, що може заміняти собою інший об’єкт або бути замінений ним без зміни функції, призначення або сутності; взаємозамінний.
2. У математиці та інформатиці: такий, що стосується операцій або величин, результат комбінування яких не залежить від порядку їх виконання (наприклад, про взаємозмінні операції додавання або множення).
1. Такий, що має здатність повертатися, переходити у зворотному напрямі або викликати протилежну дію; обернений, двосторонній (найчастіше у математиці, логіці, техніці).
2. (У математиці) Про величину: обернена до даної (наприклад, взаємозворотні числа).
3. (У граматиці) Про дієслово: таке, що виражає дію, спрямовану на суб’єкт, який є одночасно й об’єктом цієї дії (наприклад, дієслова митися, вбиратися).
У спосіб, що передбачає наявність двостороннього або багатостороннього зв’язку між об’єктами, явищами чи процесами, коли вони впливають одне на одне або обумовлюють одне одного.