Словник Української Мови
1. Потік швидких електронів, що виникає при проходженні альфа-частинок (ядер гелію) через речовину; один із видів бета-випромінювання.
2. У старій науковій термінології — вторинне електронне випромінювання, що утворюється при гальмуванні заряджених частинок високої енергії в речовині.
1. Закріпити щось міцно, надійно, зробити стійким, непохитним.
2. Техн. Закріпити деталь, заготовку тощо на верстаті, в пристосуванні для обробки.
3. Перен. Зробити міцним, стійким, утвердити в свідомості, побуті (ідеї, звички, знання).
1. (математика) Диференціальний оператор другого порядку, що діє на скалярну функцію та дорівнює сумі других частинних похідних по всіх незалежних змінних; оператор Лапласа, позначається символом Δ.
2. (фінанси, інформатика) Назва алгоритму, програми або системи, призначеної для обробки, аналізу чи торгівлі фінансовими інструментами (наприклад, опціонами), де ключовим параметром є “дельта” — чутливість ціни похідного інструменту до зміни ціни базового активу.
1. Обертаючись, вивільнятися з чогось, звільнятися від обхоплення, стискання тощо.
2. Перен. Знаходити вихід із скрутного, незручного становища; рятуватися за допомогою хитрість, вигадок, відмовок тощо.
3. Розм. Виконувати якусь роботу, докладаючи значних зусиль, напружуючись.
1. У математиці, зокрема в теорії динамічних систем — окіл точки рівноваги (стаціонарної точки) у фазовому просторі, що має форму дельтоїда (сферичного трикутника) або обмежений дельтоподібними поверхнями; використовується при дослідженні стійкості рішень.
2. У фізиці та інженерії — специфічна область простору, що має форму трикутника або нагадує грецьку літеру дельта (Δ), часто в контексті розподілу полів, течій або зон впливу.
1. У математиці, зокрема в теорії категорій — об’єкт, що є кінцевим об’єктом у категорії точкових множин, часто позначається як Δ або Δ(*), і може розглядатися як універсальний об’єкт для задання морфізмів із синглетона.
2. У програмуванні та інформатиці — структура даних або об’єкт, що представляє лише зміни (дельти) між двома станами даних, застосовується для ефективного відстеження модифікацій, синхронізації або побудови різницевих алгоритмів.
3. У фізиці, зокрема в теорії поля — формальний математичний об’єкт (наприклад, дельта-функція Дірака), що використовується для опису точкових джерел, миттєвих дій або сингулярних розподілів.
1. Обертаючи, виймати, витягувати щось із чогось або відокремлювати від чогось; також: обертаючи, послаблювати, відгвинчувати.
2. Сильно повертати, скручувати частини тіла, суглоби, зазвичай причиняючи біль.
3. Примушувати когось до чогось, ставити у скрутне становище, змушуючи виконувати небажані дії або визнавати щось.
4. Розмовне значення: знаходити вихід із скрутного становища, викручуватися; також: хитрощами ухилятися від чогось або виправдовуватися.
5. Технічне: надавати металевій заготовці певної форми за допомогою обертання та тиску.
1. (про предмет) Такий, що має вигнуту, зігнуту або закручену форму; зігнутий, вигнутий, закручений.
2. (перен., про людину) Хитрий, вправний у викручуванні, ухиленні від чого-небудь; крутій.
3. (перен., розм.) Дуже втомлений, знесилений; змучений, зморений.
Дельта-метал — торгова назва мідно-цинкового сплаву (латуні), легованого залізом (0,8–1,3%) та часто невеликою кількістю марганцю, що відрізняється високою міцністю, твердістю та корозійною стійкістю; використовувався у суднобудуванні, машинобудуванні та для виготовлення гвинтівок.
1. Звільнитися від чогось, визволитися з якоїсь ситуації, часто складної або небезпечної, проявивши спритність, кмітливість або хитрощі.
2. Уникнути відповідальності, неприємностей або покарання за вчинений вчинок завдяки хитрій вигадці, відмовці.
3. (розм.) Оправдатися, знайти виправдання для своїх дій або бездіяльності.
4. (техн.) Вийняти, відокремити щось, обертаючи (наприклад, гвинт, цвях).