1. У математиці, зокрема в теорії динамічних систем — окіл точки рівноваги (стаціонарної точки) у фазовому просторі, що має форму дельтоїда (сферичного трикутника) або обмежений дельтоподібними поверхнями; використовується при дослідженні стійкості рішень.
2. У фізиці та інженерії — специфічна область простору, що має форму трикутника або нагадує грецьку літеру дельта (Δ), часто в контексті розподілу полів, течій або зон впливу.