Древослів

Словник Української Мови

викручувати

Буква

1. Обертаючи, виймати, витягувати щось із чогось або відокремлювати від чогось; також: обертаючи, послаблювати, відгвинчувати.

2. Сильно повертати, скручувати частини тіла, суглоби, зазвичай причиняючи біль.

3. Примушувати когось до чогось, ставити у скрутне становище, змушуючи виконувати небажані дії або визнавати щось.

4. Розмовне значення: знаходити вихід із скрутного становища, викручуватися; також: хитрощами ухилятися від чогось або виправдовуватися.

5. Технічне: надавати металевій заготовці певної форми за допомогою обертання та тиску.

Приклади вживання

Приклад 1:
Марiя усмiхнулась: — Коли погони носили на плечах, тодi вирiзували плечi, а тепер будуть викручувати руки. Зиммель: — Почекайте, товаришко.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”

Приклад 2:
Кажан i Нечипiр удягненi були легко, i швидко їх сорочки так iзмокли, що прийшлось знiмати й викручувати. Пiзнiш дощ перестав, але не розпогоджувалось, i знову мусiли чекати, коли за комiр поллються струмки холодної води.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”

Приклад 3:
Марченко одiйшов убiк i став ретельно викручувати воду з рукавiв свого верхнього одягу. Зрiдка вiн скидав очi на Спиридонову, але в очах його було стiльки байдужостi й спокою, що важко було домiркуватися, як треба розцiнювати цi погляди.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”

Частина мови: дієслово () |

Більше записів