Словник Української Мови
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “вуда” — невелика вудка, рибальська вудка.
2. Розмовна назва рибальської снасті, що складається з удилища, лески, гачка та поплавка; те саме, що вудка, вудлище.
3. (у значенні “власна назва”) Рідкісне прізвище або топонім (наприклад, назва села).
1. Пов’язаний зі стилістичним прийомом або художнім засобом, який поєднує емоційну оцінку з конкретним зоровим чи чуттєвим образом для вираження абстрактного поняття, часто використовується в літературознавстві та мистецтві.
2. Характеристика твору, мови чи викладу, де переважає емоційне забарвлення та образність, що спрямовані на вплив на почуття сприймача, а не лише на розумове розуміння.
1. Мінерал, різновид халцедону, зазвичай темно-зеленого кольору з червоними плямами або прожилками, який використовується як напівкоштовний камінь для виготовлення прикрас та різьблення.
2. Трав’яниста рослина родини шорстколистих з дрібними, часто духмяними, фіолетовими або блакитними квітами, що збираються у щільні суцвіття; деякі види вирощують як декоративні.
3. Застарілий астрономічний та геодезичний прилад з дзеркалом для відбивання сонячних променів на великі відстані з метою топографічних вимірювань.
Вудильно — власна назва села в Україні, розташованого в Бродівському районі Львівської області.
Вудильниця — спеціальна сумка, футляр або чохол для зберігання та перенесення вудочок, рибальських снастей та дрібних аксесуарів.
Вудильниця — застаріла назва рибалки-жінки, яка ловить рибу на вудку.
1. Який стосується емоційного забарвлення та смислового змісту мовної одиниці (слова, вислову тощо) одночасно; що поєднує в собі емоційну та значеннєву складові.
2. У лінгвістиці та літературознавстві: властивий художньому тексту або мовленню, де емоційна спрямованість тісно пов’язана зі змістом і впливає на його інтерпретацію.
1. (у поліграфії) старовинний фотомеханічний спосіб одержання друкованих форм (кліше) для відтворення зображень, при якому світлочутливий шар на основі біхромату желатини під дією світла набуває різної твердості і, відповідно, здатності приймати фарбу.
2. (у фотографії) фотографічний відбиток, отриманий за допомогою цього способу; один з ранніх видів фотодруку.
Вудильник — рибальська снасть, що складається з довгого прута (плеса), до якого кріпиться леска з гачком; вудка.
Вудильник — розмовна назва рибалки, який ловить рибу за допомогою вудки.
1. Пов’язаний з емоційним забарвленням та внутрішнім змістом (ідеєю, сенсом) чогось; що одночасно виражає почуття та насичене ідейним значенням.
2. У літературознавстві та мистецтвознавстві: такий, що стосується єдності емоційної, чуттєвої складової та ідейно-тематичного наповнення художнього твору.
1. Рибацька снасть для ловлі риби, що складається з довгого прута (вудилища), мотузки з гачком і принадою.
2. Рідкісне, застаріле позначення самого рибальського гачка.