Словник Української Мови
Буква
1. Пов’язаний зі стилістичним прийомом або художнім засобом, який поєднує емоційну оцінку з конкретним зоровим чи чуттєвим образом для вираження абстрактного поняття, часто використовується в літературознавстві та мистецтві.
2. Характеристика твору, мови чи викладу, де переважає емоційне забарвлення та образність, що спрямовані на вплив на почуття сприймача, а не лише на розумове розуміння.
Приклад 1:
Для цього вчителю необхідно проаналізувати зміст навчально- го матеріалу ( фактологічний, логіко-доказовий, емоційно-образний) й підібрати оптимальні типи навчання, а також співвіднестиїх із можли- востями класу. Нарешті, відкоригувати пропорції проблемних й непро- блемних методів з урахуванням обмежень часу.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”