Словник Української Мови
Мінерал класу силікатів, різновид піроксену, що має щільну структуру і зазвичай зеленого кольору різних відтінків, цінна ювелірно-виробна сировина.
Напівкоштовний камінь, що використовується в ювелірній справі та різьбленні, отриманий з однойменного мінералу; одна з двох основних різновидів жаду поряд з нефритом.
1. Медичний стан, спричинений недостатньою функцією статевих залоз (яєчок), що призводить до недоразвиття статевих органів, відсутності вторинних статевих ознак та порушень обміну речовин.
2. У переносному значенні — безсилля, безхарактерність, духова або творча безплідність, що асоціюється з образом євнуха.
1. (діал.) Надзвичайно жадібний, ненажерливий; такий, що прагне отримати якомога більше чогось для себе.
2. (перен., діал.) Дуже інтенсивний, сильний; палкий (про бажання, почуття тощо).
Євнухоїд — історична назва папуги з роду євнухоїдів (Eunymphicus), ендеміка Нової Каледонії, що характеризується яскраво-зеленим забарвленням, довгим хвостом та чубчиком з видовжених пір’їн на голові.
1. (заст.) Який бажає чогось, сповнений сильного бажання; палкий, пристрасний.
2. (заст.) Який прагне володіти чимось, невсипущий у прагненні отримати щось; ненажерливий.
3. (заст.) Який виражає сильне бажання або прагнення; сповнений жаги.
1. Кастрований чоловік, який у давні часи прислужував у гаремах східних володарів або займав визначні придворні посади.
2. Кастрований служитель у середньовічних палацах (у Візантії, Османській імперії тощо), який часто мав значний вплив при дворі.
3. Переносно: безсила, безвольна або безплідна в творчому плані людина; також про людину, позбавлену чоловічої сили або гідності.
1. (дієприкметник) Той, хто відчуває сильне бажання, потяг до чогось; той, хто палко прагне чогось.
2. (дієприкметник) Той, хто відчуває сильну фізичну потребу, зокрема в їжі, питті; спраглий, голодний.