Словник Української Мови
Євпракся — жіноче особове ім’я грецького походження (від грец. Ευπραξία — «добрі справи», «успіх»), що вживається переважно в церковному та історичному контексті.
Євпракся — історична особа, княгиня київська (XI–XII ст.), донька великого князя київського Всеволода Ярославича, відома також як Євпраксія Всеволодівна, чернече ім’я Анастасія.
1. Який відчуває сильне бажання чогось, прагне отримати щось у великій кількості; ненаситний.
2. Який прагне захопити, привласнити собі щось, що належить іншим; скупий, скнарий.
3. Який виражає таке бажання або прагнення; сповнений жадоби.
1. Мешканець або уродженець міста Євпаторія (Автономна Республіка Крим, Україна).
2. (Істор.) Військовослужбовець Євпаторійського кінно-мусульманського полку Російської імператорської армії, сформованого з кримських татар у 1877 році.
Місто в Криму, розташоване на західному узбережжі півострова, курорт і порт на березі Каламітської затоки Чорного моря; адміністративний центр Євпаторійської міської громади.
Історична назва міста, заснованого грецькими колоністами в VI ст. до н.е. на місці сучасної Євпаторії; в античний період було відоме під назвою Керкінітида, а пізніше, за часів Кримського ханства, — Гезлев.
1. Рідкісний мінерал класу силікатів, різновид піроксену, що за хімічним складом є силікатом натрію та алюмінію; прозорий або напівпрозорий камінь, який цінується в ювелірній справі та використовується для виготовлення прикрас і різьблення.
2. Застаріла назва мінералу жадеїту, що входить до групи жаду разом з нефритом.
1. Стосунковий до міста Євпаторія (Крим), пов’язаний з ним або характерний для нього.
2. Стосунковий до Євпаторійської затоки, розташованої біля міста Євпаторія.
3. Стосунковий до Євпаторійського маяка, розташованого на мисі Євпаторійський.