Словник Української Мови
1. Релігійна течія, що відхиляється від офіційного вчення церкви та її догматів, яка визнається помилковою та засуджується.
2. Система поглядів, ідей або вчень, які суперечать загальновизнаним, усталеним нормам у певній галузі знань або суспільному житті; відступництво від загальноприйнятих поглядів.
1. Жінка, яка займається жебрацтвом, просить милостиню; жіночий відповідник до слова “жебрак”.
2. Переносно: бідна, знедолена жінка, яка живе в крайній убогості.
3. Рідкісне, заст.: жінка, яка надокучливо просить, благає про щось або докучає своїми скаргами.
1. Послідовник єресі; людина, що відхиляється від офіційного церковного вчення, догматики та обрядів, яку церква визнає відступником.
2. Переносно: людина, яка відступає від загальноприйнятих у якійсь галузі (науці, мистецтві тощо) поглядів, принципів або правил; новатор, що заперечує усталені норми.
1. Просити милостиню, жебракувати, часто з принизливим виглядом або поведінкою.
2. (Переносно) Убого, бідно жити; влаштовувати своє життя або господарство на злиднях.
3. (Переносно) Упокорюватися, надто покірно або принижено просити про щось.
1. Релігійна течія, що відхиляється від офіційного вчення церкви та її догматів; єресь.
2. Схильність до єресі; упередження, думка, що суперечить загальноприйнятим догматам.
3. Перен. Відступ від загальновизнаних норм, правил у якій-небудь галузі знань або суспільної думки; вільнодумство.
Просити милостиню, ходити по жебраках, займатися жебрацтвом.
Переносно: благати, набридливо просити чогось, докучати проханнями.
Переносно: бути дуже бідним, злиденним; жити в крайній убогості.
1. Який стосується жебрака або жебрацтва, властивий жебракові; бідний, убогий.
2. Який виражає крайню нужду, злидні; жалюгідний, знедолений.
3. У складі власних назв: що входить до назви певних установ, організацій або їхніх будівель, історично пов’язаних із притулком для жебраків або збором милостині (наприклад, Жебрача башта).
1. Стосунковий до Єретані, села в Україні, або до його мешканців.
2. Стосунковий до Єретані, колишнього містечка в Україні, або до його історичного населення.
1. Властивий жебракам, що стосується жебраків або жебрацтва.
2. Бідний, убогий, жалюгідний на вигляд; такий, що нагадує жебрака або його одяг, житло тощо.
3. Підлий, рабський, принизливий (про поведінку, ставлення тощо).
1. Стан, заняття жебрака; випрошування милостині, грошей або їжі у людей на вулицях, у громадських місцях.
2. Зневажливе ставлення до власного достоїнства, приниження заради отримання чогось; залежність, підлабузництво.
3. У переносному значенні: бідність, убогість, недостаток чого-небудь (наприклад, духовне жебрацтво).