1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

2. (заст., рідк.) Стан атмосфери, коли повітря нерухоме або майже нерухоме; повна відсутність вітру, штиль.

1. Власна назва науково-фантастичного роману українського письменника Володимира Владка, вперше опублікованого у 1935 році; у творі розповідається про міжзоряну подорож та контакт з розумним життям іншої планети.

2. У переносному, розмовному вживанні — стан ізоляції, відірваності від звичного середовища, інформації або зв’язку; глибока самотність, почуття втраченості у просторі або часі.

1. Відсутність віри в Бога або в будь-які надприродні сили; стан людини, яка не сповідує жодної релігії; релігійний індиферентизм, атеїзм.

2. Застаріле: невір’я, відступництво від релігії; богохульство.

1. Жінка, яка не визнає жодної релігії, заперечує існування Бога; атеїстка.

2. Заст. Жінка або дівчина, яка порушила дану клятву, обітницю; віровідступниця.

1. Людина, яка не визнає жодної релігії, заперечує існування Бога або божественних сил; атеїст.

2. (переносне значення) Людина, позбавлена моральних принципів, яка не дотримується загальноприйнятих норм чесноти та справедливості; безбожник.

1. Відсутність віри в Бога або в будь-які надприродні сили; стан людини, яка не сповідує жодної релігії, релігійний індиферентизм; атеїзм.

2. Заст. Відсутність віри, довіри до кого- або чого-небудь; сумнів, недовір’я.

Стан, коли людина або група людей позбавлені волі, можливості вільно діяти, виявляти свою волю або приймати рішення; несвобода, поневолення.

Відсутність внутрішньої сили волі, рішучості, здатності до самостійних вчинків; слабовільність, безхарактерність.

Безвілля — історична назва періоду в історії України (1663–1687 роки), коли після смерті гетьмана Івана Брюховецького не було одноосібної гетьманської влади, а керування здійснювалося через колективні органи (наприклад, Раду старшин) або тимчасових наказних гетьманів; час політичної нестабільності та боротьби за владу.

Безвілля — період безвладдя, відсутності законної верховної влади або її значного ослаблення в державі чи окремому регіоні, що супроводжується анархією, свавіллям та кризою управління.

1. (у фольклорі та поетичній мові) Дуже тривалий, невимірний період часу; вічність.

2. (заст.) Дуже давні, незапам’ятні часи; старовина.

1. Статус або режим, за якого громадяни певної держави можуть в’їжджати на територію іншої країни або групи країн без отримання візи, зазвичай на певний строк та з обмеженою метою (наприклад, туризм, ділова поїздка).

2. Політико-правове поняття, що позначає наявність між державами двосторонньої або багатосторонньої угоди про скасування візових вимог для короткострокових поїздок громадян.