Словник Української Мови
1. (історичне) Податкова одиниця в Галицькій Русі та Галицько-Волинському князівстві в XIII—XIV століттях, що відповідала певній кількості землі або дворів, з яких стягувалася данина.
2. (історичне) Податок, данина, яку сплачували з одного такого податкового одиничного наділу.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “каблука”: невелика каблука, невеликий п’ятак на взутті.
2. Рідкісне позначення невеликої кістки в ступні людини (плеснова кістка).
3. У діалектах: невеликий, зазвичай металевий, обруч для з’єднання частин дерев’яних вироб (наприклад, діжок), кільце, обруч.
Євстахія — жіноче ім’я грецького походження (від грец. Εὐσταχία), що означає “багатоколосся” або “родюча”.
Євстахія — в анатомії: скорочена назва євстахієвої труби (слухова труба), каналу, що з’єднує носоглотку з порожниною середнього вуха.
1. Рідкісне прізвище українського походження, що може мати антропонімічне або топонімічне походження.
2. У літературі та фольклорі — можливе прізвисько або ім’я персонажа, що часто вказує на його характер або дію (від дієслова “жалити”).
Каблучечка — зменшувально-пестлива форма від слова “каблучка”, що означає маленьку, витончену каблучку або перстень.
Каблучечка — власна назва (наприклад, прізвисько, назва персонажа, бренду тощо), що походить від зменшувальної форми слова “каблучка”.
1. Який жалить, має властивість жалити; колючий, печеливий.
2. Переносно: гострий, уїдливий, образливий (про слова, зауваження тощо).
3. Переносно: який спричиняє глибокий душевний біль, страждання; болісний, скорботний.
1. Який має форму каблука, схожий на каблук.
2. У ботаніці: що має потовщення, виступ або форму, що нагадує каблук (наприклад, про корінь, основу стебла тощо).
Похідне від імені Євстахій, що означає “син Євстахія”, використовується як патронімічне прізвище або по батькові.
Історичне прізвище українських козацьких родів, зокрема гетьмана Війська Запорозького Івана Брюховецького, який у документах іноді іменувався Іван Євстахійович Брюховецький.
Дієприслівник теперішнього часу від дієслова “жалити” (застаріла форма) або “жаліти”, що означає співчутливо, з жалем ставитися до когось або чогось, викликаючи в собі почуття милосердя, скорботи або співчуття.
Дієприслівник теперішнього часу від дієслова “жалити”, що означає завдавати біль укусом або уколом (про комах, отруйні рослини тощо).
Євстахій — чоловіче ім’я грецького походження, що вживається в українській мові.
Євстахій — католицький святий, великомученик, один з Чотирнадцяти святих помічників, шанований також у православ’ї (пам’ять 20 вересня за григоріанським календарем).
Євстахій — анатомічний термін: синонім до “євстахієва труба” (слухова труба, трубка, що сполучає носоглотку з порожниною середнього вуха).