Словник Української Мови
1. Властивість за значенням прикметника “жовтявий”; жовтуватий відтінок, жовтуватий колір чого-небудь.
2. Медичний термін: патологічне забарвлення шкіри, слизових оболонок або білкових оболонок очей у жовтуватий колір, що є симптомом жовтяниці (іктеричності).
1. Який має жовтий відтінок, не зовсім жовтий; трохи жовтий.
2. Який має хворобливо-жовтий колір (про колір обличчя, шкіри).
Жовтцеві — родина метеликів (Hesperiidae), що належать до надродини Hesperioidea, відомі своєю кремезною будовою, великою головою та характерними короткими, гакоподібними вусиками; їхні гусениці живуть у згорнутих у трубку листках рослин.
1. Стосовний до жовтця (жовчі), властивий йому; призначений для нього.
2. Який має колір жовчі; жовтувато-зелений.
1. Рослина родини хрестоцвітих з жовтими квітами, що використовується в народній медицині; представник родів Erysimum або Cheiranthus (напр., жовтушник сірий, жовтушник Чера).
2. Загальна народна назва для різних трав’янистих рослин із яскраво-жовтим забарвленням квіток або стебел, наприклад, деяких видів ріпаку, гірчака, чистотілу.
1. Захворювання, що характеризується жовтим забарвленням шкіри та слизових оболонок внаслідок підвищення рівня білірубіну в крові; симптом низки хвороб (гепатиту, холециститу, отруєння тощо); іктер.
2. Рід рослин родини капустяних (Brassicaceae) з жовтими квітами, до якого належать, зокрема, жовтушник; також народна назва деяких видів цього роду.
3. Розм. про жовтий колір, жовте забарвлення чого-небудь.
Властивість або стан того, що має жовтуватий відтінок; легка, невиразна жовтизна.
Який має переважно червоний колір із помітним жовтуватим відтінком; поєднує червоний та жовтий кольори, але ближчий до червоного.
Який має переважно рожевий колір із помітним жовтуватим відтінком або насиченістю.
Який має переважно білий колір з легким, помітним відтінком жовтого; білуватий із жовтизною.