Словник Української Мови
Буква
1. Захворювання, що характеризується жовтим забарвленням шкіри та слизових оболонок внаслідок підвищення рівня білірубіну в крові; симптом низки хвороб (гепатиту, холециститу, отруєння тощо); іктер.
2. Рід рослин родини капустяних (Brassicaceae) з жовтими квітами, до якого належать, зокрема, жовтушник; також народна назва деяких видів цього роду.
3. Розм. про жовтий колір, жовте забарвлення чого-небудь.
Приклад 1:
«Якщо у когось розвинулась у важкій формі жовтуха,— читаємо в одному з них,— якщо його голова, лице і корінь язика почорніти, хай лікар не чіпає такого болящого. Ця людина неодмінно помре, її не вдасться вилікувати».
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”