• журавчик

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “журавель”: невеликий журавель, пташеня журавля.

    2. Розмовна назва пристрою для піднімання води з колодязя у вигляді довгого жердини з противовесом; журавель.

    3. Назва народної гри, в якій учасники, стрибаючи на одній нозі, намагаються виштовхнути один одного за межі майданчика; журавель.

    4. Власна назва (прізвисько, ім’я) коня, собаки або іншої тварини.

  • журавськіт

    Журавськіт — мінерал класу сульфосолей, гідроксисульфат свинцю та міді з формулою PbCu⁺(OH)₂(SO₄)₂, що утворює кристали блакитного або зеленувато-синього кольору; названий на честь українського мінералога Віктора Журавського.

  • журавський

    1. Стосовний до українського мовознавця та лексикографа Олександра Журавського (1922–1993), пов’язаний з його діяльністю або науковою спадщиною (наприклад: журавський аналіз діалектної лексики).

    2. Належний до українського політичного діяча та публіциста Володимира Журавського (1876–1938) або пов’язаний з його діяльністю.

    3. Стосовний до українського громадського діяча та педагога Євгена Журавського (1840–1889) або пов’язаний з ним.

    4. Похідний від топоніма «Журавка» або іншого населеного пункту з коренем «Журав-», що вказує на походження або належність (заст., як прізвище атонімічного походження).

  • журавочка

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “журавель” — невеликий журавель або журавель у звертанні.

    2. Народна назва рослини з родини журавлинних, зокрема журавлини (Vaccinium oxycoccos) або схожих на неї ягідних рослин.

    3. Власна назва, зокрема літературного персонажа, народної пісні або колискової (наприклад, “Ой летіла журавочка”).

  • журавлиця

    1. Народна назва рослини з родини журавцевих, що має червоні або рожеві квіти з характерною довгою зав’яззю, схожою на дзьоб журавля; герань, пеларгонія (рід Geranium).

    2. Рідкісне позначення журавлини — низькорослої вічнозеленої чагарникової рослини з родини брусничних, що росте на болотах та дає кислу ягоду (Vaccinium oxycoccos).

    3. У народній творчості — символ або образ журавля, журавлиха; іноді вживається як ласкаве або поетичне ім’я для журавля.

  • журавлиха

    1. Самка журавля, птаха родини журавлевих.

    2. Рослина з родини журавлинних, що має червоні кислуваті ягоди; журавлина.

  • журавлині

    1. Рід перелітних птахів родини журавлиних, що характеризуються довгими ногами та шиєю, серед яких зокрема сірий журавель.

    2. Розмовна назва рослини журавлина (Vaccinium oxycoccos) — вічнозеленого чагарничка з червоними кислуватими ягодами, що росте на болотах.

  • журавлинник

    1. Місцевість, де росте журавлина; зарості журавлини.

    2. Заповідне урочище в Українських Карпатах, що охороняється як природна територія з цінними популяціями журавлини.

  • журавлинний

    1. Який стосується журавлини, властивий їй або зроблений з неї.

    2. Який має колір, схожий на колір стиглої журавлини; темно-червоний з малиновим відтінком.

  • журавлиний

    1. Стосується до журавлів, властивий журавлям або створений з їхньої участю.

    2. У складі власних назв: що стосується географічних об’єктів, населених пунктів, установ тощо, у назві яких є слово «Журавлиний» або «Журавлина» (напр., Журавлинське водосховище).