Словник Української Мови
Кальцит — мінерал класу карбонатів, кристалічна форма карбонату кальцію (CaCO₃), один з найпоширеніших мінералів земної кори, що утворює такі гірські породи, як вапняк, мармур, крейда.
Кальцит — природний карбонат кальцію, що має тригональну сингонію, безбарвний або забарвлений домішками, характеризується досконалою спайністю, низькою твердістю (3 за шкалою Мооса) та реакцією з розбавленою хлоридною кислотою з виділенням вуглекислого газу.
1. Рідкісний поетичний синонім для позначення ранкової доби, світанку, часу безпосередньо перед сходом сонця або на початку його сходу.
2. У переносному значенні — початок, ранній етап чого-небудь, зародження якогось явища або процесу.
Кальциніт — мінерал класу карбонатів, одна з природних кристалічних форм карбонату кальцію (CaCO₃), найпоширеніша поліморфна модифікація цієї сполуки в земній корі; основа вапняків, крейди, мармуру.
Кальциніт — штучно отриманий продукт, що складається переважно з оксиду кальцію (CaO), який утворюється при сильному нагріванні (кальцинуванні) карбонатних матеріалів, наприклад, вапняку; синонім до негашеного вапна.
Властивість за значенням слова “досвідчений”; наявність великого життєвого чи професійного досвіду, обізнаність, вправність, що виробляються тривалою практикою.
1. (у геології, хімії, медицині) Перетворюватися на кальційну сіль (карбонат кальцію) або накопичувати її в собі; набувати структури вапняку.
2. (у медицині, біології) Про тканини організму: накопичувати солі кальцію, ставати жорсткими, кам’янистими внаслідок патологічного процесу або природного старіння.
3. (переносно) Ставати негнучким, закостенілим, консервативним у думках, поглядах або способі життя.
1. (філос.) Процес отримання досвіду, практичного пізнання дійсності; набуття вмінь та знань через безпосереднє сприйняття та переживання реальності.
2. (псих.) Суб’єктивне переживання, внутрішнє відчуття, що виникає в результаті взаємодії індивіда з навколишнім світом або власним психічним станом.
3. (заст.) Те саме, що досвід (у значенні сукупності знань, навичок, результатів практичної діяльності).
1. Піддавати обробці високою температурою (випалюванню) для видалення летких сполук, одержання оксиду або підготовки до подальших хімічних перетворень (про мінерали, руди, осади тощо).
2. У медицині та біології: накопичувати солі кальцію в тканинах або утворювати кальцифікати (відкладення вапна).
Процес відкладення солей кальцію (переважно кальцію карбонату або кальцію фосфату) в органічних тканинах або структурах, що призводить до їхнього затвердіння.
Технологічний процес обпалювання (нагрівання до високої температури) руд, концентратів або інших матеріалів для видалення летких сполук, розкладання карбонатів або окиснення.
У медицині — патологічне накопичення солей кальцію в тканинах організму (наприклад, у судинах, клапанах серця, нирках), що порушує їх нормальну функцію.
1. Сукупність знань, умінь і навичок, отриманих людиною в процесі практичної діяльності, безпосереднього сприйняття дійсності.
2. Практика, діяльність як джерело такого знання; життєва школа.
3. Результат спостереження, переживання, вивчення чого-небудь, що стало відомим, перевіреним на практиці.
4. (У філософії) Чуттєве пізнання дійсності, основа знання та критерій його істинності.
5. (У науці) Експеримент, спостереження, дослідження певних явищ у контрольованих або природних умовах.
Кальциноз — патологічний процес відкладення солей кальцію в тканинах і органах, де вони зазвичай не містяться, що призводить до їхнього ущільнення та порушення функцій.
Кальциноз — захворювання рослин, що викликається надлишком кальцію в ґрунті та проявляється у вигляді хлорозу (пожовтіння) листя.