1. Бічна частина, сторона, стінка чогось (наприклад, транспортного засобу, меблів, посуду тощо).

2. У техніці та виробництві — деталь, елемент конструкції, що розташований збоку або утворює бічну поверхню чогось (наприклад, боковина шини, кузова, вантажу).

3. У сільському господарстві та побуті — бічна дошка в возі, ящику, борту вантажного автомобіля, що утримує вміст.

1. Розмовна назва бокового вітрового скла автомобіля, що зазвичай відкривається на обмежений кут для вентиляції салону.

2. У поліграфії та видавничій справі — додатковий, часто вкладений, елемент видання (аркуш, брошура), що містить матеріал, який доповнює основний текст (наприклад, ілюстрації, таблиці, коментарі).

3. У техніці — бокова панель, кришка або елемент корпусу приладу, машини або меблів.

4. У спорті (футбол, хокей тощо) — гравець, що діє переважно на фланзі, біля бокової лінії поля (розмовне).

1. (діал.) Неповоротка, незграбна людина; теж про людину, яка погано одягнена або має неохайний вигляд.

2. (діал., зневажл.) Про людину, яка поводиться недоречно, некультурно; простакувата, обмежена особа.

3. (діал., рідк.) Старий, зношений одяг; лахміття.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “боклаг”: невеликий боклаг, пляшечка для рідини (зазвичай горілки, вина тощо).

2. Рідкісне, заст. Зменшувальна форма до “боклажка”: невеликий глечик, кухоль.

1. Скляна пляшка, зазвичай великого об’єму, з широким горлом, часто з ручкою, призначена для розливу та зберігання рідин (наприклад, вина, олії, квасу).

2. Розм. Велика, незграбна пляшка, часто порожня; також переносно — про великий, громіздкий предмет або посудину.

3. Заст. Судно, посудина з товстого скла або глини, яке використовувалося в хімічних лабораторіях, на винокурнях тощо.

Боклага — застаріла назва пляшки, особливо плоскої, що має форму сплюснутого еліпсоїда, зробленої зі шкіри, скла, фаянсу тощо, призначеної для зберігання та перенесення рідини (часто горілки, вина, олії).

Боклага — застарілий посуд у формі сплюснутої пляшки, часто з вузькою шийкою, який носили на ремені через плече або біля пояса.

1. (діал.) Те саме, що баклага — дерев’яна, глиняна або металева посудина з вушкою для води чи інших рідин, яку зазвичай беруть у дорогу.

2. (перен., розм.) Про людину з великим, випинаючим черевом.

Боккончино — власна назва італійського ресторану або кав’ярні, що спеціалізується на подачі кави, закусок, десертів та легких страв, часто з акцентом на автентичній італійській кухні та атмосфері.

Боккончино — власна назва конкретного бренду, мережі закладів харчування або торгової марки, пов’язаної з харчовою промисловістю (наприклад, кав’ярні, кондитерські вироби, готові страви).

Боккончино — у переносному значенні може вживатися як синонім до слів “затишне кафе”, “невеликий ресторан” або “місце для легкого перекусу”, запозичений з італійської мови (від “bocconcino” — “маленький шматочок”, “ласощі”).

1. Тренувальний дерев’яний меч, що використовується в японських бойових мистецтвах (наприклад, кендо, айкідо) для відпрацювання технік без ризику завдати серйозних поранень.

2. (У широкому вжитку) Будь-який дерев’яний макет холодної зброї (меча, шаблі), призначений для тренувань або історичної реконструкції.

1. У міфології народів Меланезії — дух померлих предків, який може втілюватися в різних тварин, рослини або предмети; також — зображення такого духа у вигляді дерев’яної різьбленої фігурки з непропорційно великою головою.

2. У сучасній культурі (переважно в аніме, манзі та пов’язаних субкультурах) — стилізоване зображення людської голови, часто з перебільшено великими очима та іншими характерними рисами, що використовується як наочний посібник для малювання обличчя персонажів або як самостійний арт-об’єкт.