1. Власна назва українського літературно-мистецького товариства, заснованого 1927 року в Києві, до якого входили письменники, художники та режисери (наприклад, Микола Куліш, Микола Бажан, Григорій Епік, Іван Микитенко). Товариство було розпущене 1934 року.

2. Заст. Візник, перевізник, який займався перевезенням вантажів та пасажирів на великі відстані; чумак.

1. Власна назва українського літературного об’єднання 1920-х років, до якого входили письменники-авангардисти (Михайль Семенко, Гео Шкурупій, Олекса Слісаренко та ін.), що проголошували відхід від традиційних форм мистецтва, культивували образність, гротеск, іронію та експерименти в поезії.

2. (Заст.) Явище, пов’язане з діяльністю або творчістю представників цього об’єднання; характерні для них художні прийоми, стиль або світогляд.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “балаган” у значенні невеликого, часто тимчасового приміщення для театральних вистав, ярмаркових видовищ або циркових номерів.

2. Переносно — невеликий, галасливий безлад, метушня або комічна ситуація, що викликає сміх.

3. Уживається як власна назва (з великої літери) для позначення конкретних закладів, колективів або вистав, наприклад, театрів-студій, дитячих гуртків тощо.

1. Жінка, яка працює в балагані (бродячому цирку, ярмарковому театрі), бере участь у виставах або займається іншою діяльністю, пов’язаною з таким закладом.

2. Переносно: жінка або дівчина, яка поводиться галасливо, несерйозно, схильна до пустощів, безладдя або до створення комічних, безглуздих ситуацій.

1. Власна назва: прізвище українського походження.

2. Заст. Той, хто працює в балагані (бродячому театрі), бере участь у виставах балагану; актор такого театру.

3. Перен., зневажл. Людина, яка поводиться несерйозно, клоунськи, схильна до грубих жартів або пустої, галасливої розваги.

1. Легка тимчасова дерев’яна будівля для театральних, циркових вистав або ярмаркових розваг, що поширилася в Європі з XVIII століття.

2. Народний комедійний, сатиричний або феєричний театральний вистав, що давався у такій будівлі, часто з використанням ляльок, масок, імпровізації та буфонади.

3. Переносно: безлад, метушня, галас, неорганізована й шумна подія або ситуація.

4. Застаріле: велика, грубо збита будівля, сарай або навіс.

Бала́втидіоз — інфузорна дизентерія, захворювання кишечнику людини, збудником якого є паразитична інфузорія балантидій (Balantidium coli), що характеризується виразковим ураженням товстої кишки, проносом, болем у животі та загальною інтоксикацією.

Балабіле — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі; входить до складу Маразліївської сільської громади.

1. Рідкісне прізвисько або неофіційна назва, що може вживатися для позначення людини (переважно жінки), яка багато й пустопорожньо говорить, базікає.

2. У місцевих говірках — назва певного виду білого гриба (боровика) або іншого гриба з великою опуклою шапкою.

3. Застаріла або діалектна назва предмета округлої, пухнастої форми (наприклад, клубочок пряжі, пухнаста кулька).

1. Рідкісне прізвисько або неофіційна назва, що може вживатися для позначення людини (зазвичай жінки) з певними характерними рисами (наприклад, повноти, неповороткості) або як зменшувально-пестливе ім’я.

2. У місцевих говірках — назва великої, грубої або незграбної речі, часто округлої форми (наприклад, великого буряка, кавуна, головки капусти).

3. Застаріла або діалектна назва для певного виду булки, коржика або іншого хлібобулочного виробу округлої форми.