1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на певну місцевість або родовий промисел.
2. У місцевих говірках — можливе позначення незграбної, неспорудної людини або предмета неправильної форми (застаріле, вживається обмежено).
-
дулевина
1. Історична назва території, заселеної слов’янським племенем дулібів (дулебів) у ранньому середньовіччі, що охоплювала землі сучасної Волині та Західної України.
2. Застаріла назва Волині, що вживалася в літературній та історичній традиції.
-
капіталізація
1. Економічний процес перетворення додаткового продукту або доходу на додатковий капітал, що використовується для подальшого відтворення та розширення виробництва.
2. У фінансах — оцінка вартості компанії, підприємства або активу на ринку, що розраховується як добуток кількості випущених акцій на їхню поточну ринкову ціну (ринкова капіталізація).
3. У бухгалтерському обліку — відображення витрат як активу на балансі підприємства з метою їхнього поступового списання через амортизацію, а не як витрати поточного періоду.
4. У лінгвістиці та письмовій мовній практиці — використання великої (заголовної) літери на початку слова, зокрема у власних назвах, на початку речення тощо.
5. У загальному вжитку — накопичення, збільшення капіталу або перетворення будь-яких ресурсів чи можливостей на капітал.
-
капітальність
1. Властивість бути капітальним; значущість, важливість, фундаментальність (про ідеї, зміни, роботи тощо).
2. У лінгвістиці: властивість бути написаним з великої літери; статус слова як власної назви.
-
дуле
1. Назва західнослов’янського племені, що мешкало в ранньому середньовіччі на території сучасної Чехії (Богемії) та було одним з етнічних компонентів у формуванні чеської народності.
2. Історична назва Галичини, що вживалася в давньоруських джерелах (наприклад, у “Повісті временних літ”) для позначення території, заселеної племінним об’єднанням дулібів (дулебів), предків сучасних українців.
3. (у переносному значенні, поетичне або застаріле) Уособлення, символ українського народу, його землі та долі, що походить від назви давнього племені.
-
капітально
1. Значною мірою, дуже сильно, ґрунтовно, корінним чином (наприклад: капітально переробити проект, капітально відрізнятися).
2. Міцно, надійно, на довгий термін (наприклад: капітально збудувати, капітально відремонтувати).
-
дул
1. (геогр.) Власна назва села в Україні, розташованого в Закарпатській області, Ужгородському районі.
2. (геогр., іст.) Власна назва села в Україні, яке існувало до середини XX століття на території сучасної Івано-Франківської області, Богородчанського району (нині не існує).
-
капітальний
1. Пов’язаний з капіталом, великими грошовими засобами або їх використанням для отримання прибутку; основний, найважливіший у фінансово-економічній діяльності.
2. Дуже значний за обсягом, масштабом або важливістю; фундаментальний, корінний, радикальний.
3. Стійкий, міцний, збудований на тривалий час (переважно про будівлі, споруди або їхні елементи).
4. У словосполученні “капітальна літера” — велика, прописна літера.
-
дуктильність
1. Фізична властивість матеріалів (переважно металів), здатність піддаватися пластичній деформації без руйнування, зокрема розтягуватися в тонкий дріт.
2. У геології — властивість гірських порід і мінералів деформуватися без утворення тріщин.
-
капіталь
1. Власна назва селища міського типу в Україні, розташованого в Донецькій області.
2. (заст., кап.) Велика літера, прописна буква в алфавіті, що відрізняється від малої (мінускула) розміром, а іноді й накресленням, і використовується на початку речення, для написання власних назв тощо.