Словник Української Мови
Гаврилів — українське прізвище, що походить від чоловічого імені Гаврило (Гавриїл).
Гаврилів — назва низки населених пунктів в Україні (наприклад, села у Вінницькій, Житомирській, Львівській та інших областях), похідне від прізвища або імені перших поселенців чи власників.
Гаврилів — поширена назва вулиць у різних населених пунктах України.
1. (діал.) Те саме, що в’язіль — дерев’яна частина плуга, до якої кріпляться леміш, полиця та інші деталі.
2. (діал., заст.) Те саме, що в’язь — зв’язка, в’язанка (наприклад, соломи, хмизу).
1. (у геології, ґрунтознавстві) Пов’язаний з властивостями ґрунту або субстрату, що обумовлюють характер рослинного покриву; ґрунтовий.
2. (у біології, екології) Стосовний до впливу фізичних та хімічних властивостей ґрунту на живі організми, зокрема на розповсюдження рослин.
1. Стилізоване декоративне переплетіння літер, характерне для давнього рукописного письма, особливо в кириличних текстах, що утворює складний орнаментальний візерунок.
2. Старовинний вид орнаментального письма, при якому літери в слові з’єднуються між собою безперервною лінією, утворюючи складний візерунок, що нагадує плетіння.
3. У переносному значенні — щільне, складне переплетіння чого-небудь (наприклад, гілок, думок, подій).
В’язура — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
Гаврилово — власна назва села в Україні, зокрема села у складі Білоцерківського району Київської області.
Гаврилово — власна назва села в Україні, зокрема села у складі Березнівського району Рівненської області (історична назва, сучасна офіційна назва — Гаврилівка).
Гаврилово — поширений топонім (назва населених пунктів) у Росії, Білорусі та інших слов’янських країнах, що походить від антропоніма Гаврило.
1. Який стосується одноклітинних організмів роду Euglena (евглена), відноситься до них або має їхні властивості.
2. Який належить до типу Euglenozoa (евгленозої) або класу Euglenoidea (евгленові), що включає евгленоподібні мікроорганізми.
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “в’язка”: невелика в’язка, пучок чогось (наприклад, квітів, трави, паперів, перев’язаних ниткою або мотузочкою).
2. Рідкісне: те саме, що “в’язечка” — коротка мотузочка, шнурочок або тасьма для зав’язування, перев’язування чогось.
1. (історичне) Керівник, начальник гуральні (винокурного заводу), майстер з викурювання горілки.
2. (історичне, рідше) Власник гуральні, винокурного заводу.
1. Зменшувальна форма до слова “в’яз”: невелике дерево або молодий пагін дерева роду в’яз (Ulmus).
2. Рідкісне, діалектне позначення невеликого зв’язку, пучка чогось (наприклад, соломи, трави, квітів), зв’язаного в один пучок.