Словник Української Мови
1. У філософії, зокрема в етиці Арістотеля — верховне благо, щастя як найвища мета людського буття, що досягається через втілення чеснот та реалізацію власної природи (даймоніона).
2. У психології та сучасній гуманістичній науці — стан благополуччя, повноти життя, розквіту та добробуту, що виходить за межі простого відсутності страждань і включає осмисленість, саморозвиток та позитивне функціонування особистості.
В’ятерина — власна назва села в Україні, зокрема села у Звенигородському районі Черкаської області.
1. Стосунок до міста Гавр у Франції, пов’язаний із ним або походженням з нього.
2. Стосунок до однойменного порту (Гавр) або Гаврської затоки.
1. (діал.) Стан в’ялості, млявості; повільність, апатичність у рухах або діях.
2. (діал.) Фізична слабкість, неміч, знемога; стан виснаження.
3. (діал., рідк.) Про повільну, мляву, апатичну людину.
1. Який стосується евдемонізму — етичної теорії, що вважає щастя найвищим благом і основою моралі.
2. Який заснований на принципах евдемонізму, спрямований на досягнення щастя як головної мети людського існування.
1. Процес втрати свіжості, пружності рослин або їхніх частин, що супроводжується зміною кольору, звисанням, засиханням; результат такої дії.
2. Переносно: втрата життєвих сил, енергії, активності; стан млявості, апатії, занепаду.
1. Властивість за значенням прикметника “в’ялий”; стан, коли щось втратило свіжість, пружність, соковитість; млявість, млявий стан.
2. Переносно: відсутність енергії, бадьорості, інтересу до чого-небудь; апатичність, млявість, пасивність.
1. Літературний персонаж, хлопчик-сирота з роману Віктора Гюго «Знедолені», який став символом безтурботного, кмітливого вуличного дитинчати з Парижа.
2. Переносно — безпритульна, самотня дитина, що живе на вулиці, часто кмітлива та незалежна; вуличний хлопчисько.
Який за властивостями (пружністю, еластичністю) або зовнішнім виглядом нагадує ґуму; схожий на ґуму.
1. Пов’язаний з евдемонізмом — етичним вченням, що вважає щастя (блаженство, добробут) найвищою метою життя людини та основним критерієм моральності.
2. Заснований на принципах евдемонізму; такий, що прагне до щастя як до верховного блага.