• етноцентризм

    Етноцентризм — це світоглядна позиція, за якої культура, цінності, звичаї та спосіб життя власної етнічної групи (етносу) розглядаються як найважливіші, правильні та природні, і приймаються за еталон для оцінки всіх інших культур, які часто вважаються нижчими, дивними чи неправильними.

    Етноцентризм — у соціології та антропології: теоретична концепція або методологічна установка, що описує та аналізує явище розгляду світу виключно через призму власних культурних норм, що призводить до непорозумінь та спотвореного сприйняття інших суспільств.

  • етноценоз

    Етноценоз — це стійка спільнота людей, об’єднана спільним походженням, мовою, культурою, історичною пам’яттю та самосвідомістю, що формується та функціонує в певному природному середовищі та має власну соціальну організацію.

    Етноценоз — це комплексна система, що включає етнічну групу разом із навколишнім середовищем, у якому вона історично сформувалася та живе, з урахуванням взаємозв’язків між людьми, їхньою культурою та природою.

  • етнофор

    1. Представник певного етносу, носій етнічної свідомості та специфічних культурних ознак своєї народності.

    2. В антропології та соціології — індивід, що ідентифікує себе з конкретною етнічною спільнотою та є носієм її мови, традицій і цінностей.

  • етнофонія

    Етнофонія — власна назва українського музичного лейблу, що спеціалізується на виданні та просуванні сучасної етнічної, фолк- та етно-електронної музики.

    Етнофонія — назва однойменного щорічного фестивалю етнічної музики та сучасного фолку, що проводиться в Україні.

  • етноутворювальний

    1. Такий, що стосується процесу формування етносу або сприяє йому; властивий етногенезу.

    2. Стосований до факторів, якінгі, що відіграють вирішальну роль у становленні та консолідації етнічної спільноти (наприклад, мова, територія, культурна свідомість).

  • етнотрансформаційний

    1. Пов’язаний з процесами зміни, перетворення етнічних спільнот, їхньої культури, самосвідомості чи структури під впливом історичних, соціальних чи культурних чинників.

    2. Стосунний до концепції або теорії, що вивчає закономірності та механізми суттєвих змін у житті народу (етносу).

  • етнотериторіальний

    1. Пов’язаний з певною етнічною групою та територією її компактного проживання, що характеризує її як окремий суб’єкт у національно-державному устрої.

    2. Стосуючийся правового статусу або адміністративного устрою території, на якій переважає чи історично проживає конкретна етнічна спільність.

  • етносоціологія

    Галузь соціології, що вивчає закономірності розвитку, взаємодії та функціонування етнічних спільностей (народів, етносів, націй) у структурі суспільства, а також соціальні аспекти етнічної ідентичності, міжетнічних відносин і національної політики.

  • етносоціологічний

    1. Пов’язаний з етносоціологією — наукою, що вивчає соціальну структуру, взаємодію та процеси в житті етнічних спільностей (етносів), а також їхні взаємини з іншими соціальними інститутами.

    2. Характерний для методів, підходів або понять етносоціології (наприклад, етносоціологічне дослідження, етносоціологічний аналіз).

  • етносоціальний

    1. Пов’язаний зі взаємодією етнічних (національних, народних) та соціальних (суспільних, громадських) чинників, що стосується одночасно етнічної приналежності та соціального становища групи чи індивіда.

    2. Характерний для суспільних явищ, процесів або структур, у яких етнічна ідентичність тісно переплітається з соціальною диференціацією (наприклад, поділом на верстви, класи, професійні групи).