Словник Української Мови
Етакридин — синтетична органічна сполука, похідна акридину, що має вигляд жовтого кристалічного порошку; застосовується як антисептичний засіб, зокрема у вигляді етакридина лактату.
Етакридин — лікарський препарат на основі цієї сполуки, що використовується для зовнішнього лікування інфікованих ран, опіків, пролежнів, а також для промивання порожнин.
1. Про тварину (переважно корову): звикнути до доїння, почати давати молоко після отелення.
2. Перен., розм. про людину: звикнути до певних вимог, обставин або режиму, стати покірним, слухняним.
1. Сильно стиснути, обійняти когось, притиснути до себе.
2. Задушити, перекривши доступ повітря до дихальних шляхів.
3. Перен. Придушити, жорстоко пригнітити, знищити (про почуття, волю, повстання тощо).
1. (про людину) Який зазнав вдушення, задушений; такий, що помер від зупинки дихання.
2. (переносно, розм.) Дуже здивований, вражений до неможливості вимовити слово; приголомшений.
1. Дістати молоко від тварини (переважно корови, кози) шляхом механічного стиснення її вимені; здійснити доїння.
2. Перен., розм. Виманити, витягти щось (гроші, інформацію, обіцянку) у когось впертою або настирливою діяльністю.
1. Рослина родини зонтичних з потовщеним стеблом, що накопичує воду, поширена в посушливих регіонах; ботанічна назва — Ferula.
2. Застаріла назва роду грибів печериць (шампіньйонів).
3. Діалектне позначення худої, виснаженої людини або тварини.
Політична система, в якій влада належить державній бюрократії (державному апарату), що фактично керує суспільством і економікою, часто в рамках комуністичного режиму.
Суспільство, що сформувалося в країнах з такою політичною системою, де панівне становище займає державна бюрократія.
1. Увійти, проникнути всередину чогось (про повітря, вітер тощо).
2. Перен. Уважно, глибоко вдивитися, вникнути в щось, спрямувати на щось всю увагу.
1. Який має подвійну частку, подвійну порцію чогось; подвійний, подвоєний.
2. У складі власних назв: такий, що складається з двох однакових або подібних частин, об’єктів (наприклад, про гори).
1. (про людину) Який має повітряну, незграбну статуру; пухкий, огрядний.
2. (про частини тіла, особливо щоки) Опухлий, набряклий; такий, що здається наповненим повітрям.
3. (перен., розм.) Надутий, зарозумілий; який виставляє себе важливою особою.