Словник Української Мови
1. Послідовники християнської єресі, що виникла в Західній Європі в X–XIV століттях, відомі також як альбігойці; вірували в існування двох рівносильних початків — доброго (Бог, дух) і злого (матерія), відкидали низку католицьких догматів і таїнств.
2. Представники середньовічної релігійної громади, що була поширена переважно на півдні Франції та в Північній Італії і жорстоко переслідувалася католицькою церквою під час Альбігойських хрестових походів та інквізиції.
1. (у медицині) Пов’язаний із катаром, що стосується катару; запальний, що супроводжується виділенням слизу та ексудату (наприклад, про катаральний стан слизових оболонок, катаральне запалення).
2. (у ветеринарії) Характерний для деяких інфекційних захворювань тварин, що перебігають із запаленням слизових оболонок (наприклад, катаральна гарячка великої рогатої худоби).
1. Який існував, відбувався або був створений у далекому минулому; старовинний, стародавній.
2. Який триває протягом великого проміжку часу; старий, багаторічний.
3. Який належить до минулого, не сучасний; застарілий.
1. Стосунковий до катаракту (водоспаду), властивий йому; водоспадний.
2. У геології: пов’язаний з катарактом (порогами, перекатами на річці), що утворилися внаслідок виходу на поверхню твердих гірських порід.
1. Який існував, відбувався чи був створений у далекому минулому; дуже старий, давній.
2. Який належить до минулого, не сучасний; застарілий.
1. Патологічне захворювання ока, що характеризується помутнінням кришталика, зниженням його прозорості та погіршенням зору.
2. У техніці — пристрій у вигляді завіси, що опускається або піднімається, для регулювання світлового потоку (наприклад, у кінопроекторі).
3. Застаріла назва великого водоспаду на річках, порогів.
1. Патологічне захворювання ока, що характеризується помутнінням кришталика, зниженням його прозорості та погіршенням зору.
2. (у поетичній мові) Великий, бурхливий водоспад або поріг на річці.
1. Який стосується давніх ірландців, їхньої культури, історії або мови.
2. Який стосується давньоірландської мови — найдавнішої письмово зафіксованої форми ірландської мови, що існувала приблизно з VI по X століття нашої ери.
1. Держава (держава-емірат) на Близькому Сході, розташована на півострові Катар, що межує із Саудівською Аравією та омивається водами Перської затоки; столиця — Доха.
2. Півострів у західній Азії, що вдається у Перську затоку; основна частина території однойменної держави.
1. Викидатися з літака (космічного корабля тощо) за допомогою катапульти, спеціального пристрою для рятування пілота або екіпажу в аварійній ситуації.
2. Різко, з великою силою відокремитися від чогось або бути викинутим кудись, зазвичай внаслідок потужного поштовху або вибуху.
3. Переносно: швидко та несподівано звільнитися з якоїсь посади, організації або соціального середовища.