Словник Української Мови
1. Який втратив здатність пристосовуватися до змін у навколишньому середовищі, соціальному оточенні або умовам життєдіяльності, що призводить до порушення нормальної взаємодії з ними та внутрішнього дискомфорту.
2. У психології та педагогіці — такий, що має стійкі порушення поведінки, емоційних реакцій або соціальних зв’язків через невідповідність вимогам середовища, власних можливостей або наявних навичок.
1. Найсуттєвіша частина чого-небудь, найважливіша суть, основа; концентрат, сутність.
2. У філософії (зокрема в давньогрецькій натурфілософії та алхімії) — п’ятий елемент (окрім води, землі, повітря та вогню), що розумівся як тончайша субстанція, основа світу, ефір.
1. Втрачати зв’язність, розпадатися на складові частини, втрачати агрегований стан (у фізиці, хімії, техніці).
2. Переставати бути об’єднаним, втрачати цілісність, роз’єднуватися (про структури, системи, угруповання).
1. Музичний інтервал шириною у п’ятнадцять ступенів (дві октави), позначається цифрою 15.
2. Органний регістр, менший за основний голос на дві октави.
3. У палітурній справі: формат паперового аркуша, при якому одне складене друковане друковане полотно утворює 16 сторінок (1/16 аркуша).
1. (муз.) Пов’язаний з квінтою, що стосується інтервалу у п’ять ступенів; квінтовий.
2. (мат.) Пов’язаний з п’ятірковою системою числення, що має основу п’ять.
Розділити, розчленувати щось цілісне на складові частини, елементи або одиниці; здійснити зворотний процес до агрегування.
У статистиці, економіці та соціології: представити сукупні, згруповані (агреговані) дані у вигляді окремих, деталізованих одиниць або менших груп для детальнішого аналізу.
1. (істор.) Одиниця вимірювання маси, що дорівнює 100 фунтам (близько 40,8 кг), яка використовувалася в Україні та Європі в XVI–XVIII століттях.
2. (сучасна міра) Міра маси, що дорівнює 100 кілограмам; центнер.
1. (екон.) Про стан економічних даних, показників або статистики, які представлені не у сукупності (агреговано), а розділено, окремо за окремими складовими, групами, регіонами тощо для детального аналізу.
2. (заг.) Такий, що був роз’єднаний, розділений на складові частини; протилежний об’єднаному, агрегованому.
1. Музичний інтервал шириною в п’ять ступенів діатонічного звукоряду, що позначається цифрою 5.
2. П’ята ступінь діатонічного звукоряду від будь-якого тону.
3. У старовинній музичній термінології — назва п’ятої струни на деяких струнних інструментах (наприклад, лютні).
4. У фехтуванні — один з основних захистів (становищ клинка) від укола або удару.
1. Стосунковий до австралійського штату Квінсленд, пов’язаний з ним або характерний для нього (про географічні об’єкти, установи, продукцію тощо).
2. Стосунковий до однойменної породи великої рогатої худоби, виведеної в Квінсленді, або до її забарвлення (переважно про масть тварин: червоно-плямиста).