Словник Української Мови
1. У логіці та літературознавстві — навмисна помилка або стилістичний прийом, що полягає в неправильному вживанні слова або фрази замість схожої за звучанням, але іншої за значенням, часто з гумористичним або іронічним ефектом (наприклад, “пародія” замість “пародія”, але зі змістом плутанини слів).
2. У ширшому вжитку — будь-яка помилка, нісенітниця або безглузда заява, що виникає внаслідок такої плутанини слів.
1. Втратити активність, перестати діяти або функціонувати (про механізм, пристрій, систему тощо).
2. Перейти у неактивний, пасивний стан; припинити свою діяльність або участь у чомусь (про особу, організацію).
3. У хімії, фізиці: втратити хімічну або фізичну активність, здатність до реакції.
Квінтсекстакорд — другий обернений акорд, утворений від основного тризвуку, у якому нижнім звуком є квінта основного тону, а інтервальна будова складається з кварти та терції.
1. У музиці: ритмічна фігура з п’яти рівних за тривалістю нот, що виконуються за час, відведений для чотирьох нот такого ж розміру.
2. У поезії: п’ятискладова стопа, що складається з трьох наголошених і двох ненаголошених складів або навпаки.
1. Зробити неактивним, вивести з активного стану; скасувати дію, функцію або готовність чогось до роботи (наприклад, пристрою, облікового запису, функції в програмі).
2. У військовій справі та техніці — зробити безпечним, позбавити здатності діяти (про вибуховий пристрій, боєприпас, хімічну чи біологічну загрозу).
3. У хімії та фізиці — припинити або значно знизити активність речовини, ізотопу, каталізатора.
1. Музичний термін, що стосується квінти — інтервалу між першим і п’ятим ступенем звукоряду; властивий квінті, пов’язаний з нею (наприклад: квінтовий круг тональностей).
2. У лінгвістиці: такий, що стосується квінти — п’ятого відмінка (вокатива) в індоєвропейських мовах, що виражав звертання (наприклад: квінтові закінчення).
Власна назва, що походить від латинського імені Quintilianus (Квінтиліан) і вказує на походження від цієї особи; жіночий варіант патронімічного прізвища або імені за батьком, що означає “дочка Квінтиліана”.
Прикметник, що означає: призначений для дезактивування, тобто для усунення або зниження активності, дії, ефективності чогось (наприклад, речовини, пристрою, забруднення).
Власна назва, що походить від латинського імені Quintilianus (Квінтиліан) та вказує на належність до роду або спадкоємство; патронімічне прізвище або по батькові, утворене за моделлю “син Квінтиліана”.
Історичний термін, який може позначати представника чи послідовника Марка Фабія Квінтиліана, видатного римського ритора та вчителя красномовства I століття нашої ери.
1. Позбавлений активності, функціональності або здатності діяти; виведений з активного стану, робочого режиму або експлуатації (про пристрій, систему, об’єкт).
2. Підданий процесу дезактивації — знешкодження, усунення радіоактивного, хімічного або біологічного забруднення з поверхні предметів, техніки, території.
3. У контексті інформаційних технологій та облікових записів — переведений у неактивний стан, позбавлений права доступу або можливості використання (про акаунт, послугу, функцію).