1. Стосовний до кефалі, властивий їй; призначений для кефалі.
2. Зроблений з кефалі, що містить кефаль або її частини.
3. У складі зоологічних назв: що належить до родини кефалевих (Mugilidae), до якої належить кефаль.
-
денотований
Денотований — такий, що стосується денотації, тобто предметного значення слова або виразу, яке вказує на конкретні об’єкти, явища або класи об’єктів у реальному або уявному світі.
Денотований — такий, що має чітко визначений денотат (предметне значення), на відміну від конотативного, яке включає оцінні, емоційні чи стилістичні відтінки.
-
кефалгематома
Кефалгематома — обмежене скупчення крові між кістками черепа та накриваючою їх надкісницею у новонароджених, що виникає внаслідок травми під час пологів.
-
денотація
1. У семіотиці та лінгвістиці — предметне значення слова або словосполучення, тобто конкретний об’єкт, явище або клас об’єктів реального світу, на які вони безпосередньо вказують, незалежно від оцінок та асоціацій.
2. У логіці — відношення між мовним виразом (найменуванням) та позамовною дійсністю, тобто вказівка на конкретну річ або стан речей, що позначається цим виразом.
-
кефал
1. Морська риба родини кефалевих (Mugilidae), що мешкає в прибережних водах тропічних і помірних морів, має видовжене тіло, сріблясто-сіре забарвлення та цінується як промисловий об’єкт.
2. Рід риб (Mugil), до якого належать види, згадані в першому значенні.
3. Заст. або рег. Голова, череп (людини або тварини).
-
денотативний
1. (У семіотиці та лінгвістиці) Позначальний, що стосується прямого, основного, об’єктивного значення мовного знака (слова, вислову), яке вказує на конкретний предмет, явище або клас предметів у реальному або уявному світі, без емоційних, оціночних чи стилістичних відтінків; буквальний.
2. (У логіці та філософії) Пов’язаний з денотатом, тобто з предметом або класом предметів, на які безпосередньо вказує знак (ім’я, поняття).
-
кетяшина
Кетяшина — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Богородчанському районі.
-
денонсуватися
1. (про міжнародний договір, угоду) Втрачати чинність у зв’язку з одностороннім офіційним відмовленням однієї зі сторін від його виконання; розриватися шляхом денонсації.
2. (перен., рідко) Розриватися, припиняти дію (про стосунки, домовленість тощо).
-
кетяжок
Кетяжок — зменшувально-пестлива форма від слова “кетяг”: невеликий кетяг, маленька гроновидна квіткова чи плодова суцвіть.
Кетяжок — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
-
кетяжистий
1. Який має вигляд кетягів, складається з кетягів (про суцвіття, плоди, листя тощо).
2. Покритий густими, звивистими пасмами, що нагадують кетяги (про волосся, хутро).