1. (У семіотиці та лінгвістиці) Позначальний, що стосується прямого, основного, об’єктивного значення мовного знака (слова, вислову), яке вказує на конкретний предмет, явище або клас предметів у реальному або уявному світі, без емоційних, оціночних чи стилістичних відтінків; буквальний.
2. (У логіці та філософії) Пов’язаний з денотатом, тобто з предметом або класом предметів, на які безпосередньо вказує знак (ім’я, поняття).