Словник Української Мови
1. У біології: спосіб розмноження, при якому покоління особин, що розмножуються статевим шляхом, чергується з поколіннями, що розмножуються безстатево (наприклад, партеногенетично).
2. У філософії та теорії еволюції (застаріле): гіпотеза, що пояснює виникнення живих організмів раптовим народженням істот, абсолютно відмінних від батьківських форм.
Власна назва організації, установи, підприємства, закладу, товариства, фірми тощо.
1. (геоморфологія) Який має форму, схожу на валок — видовжену, невисоку горбкувату форму рельєфу з м’якими обрисами.
2. (техн.) Який за формою нагадує робочий орган вальцювального, обробного чи подібного обладнання (валки).
1. Який стосується міста Валки або Валківського району Харківської області, пов’язаний з ними.
2. Який стосується селища Валки (Кіровоградська область, Україна) або його мешканців.
Властивість предмета, пристрою або середовища, що характеризує ступінь їх пристосованості до анатомічних, фізіологічних та психологічних особливостей людини для забезпечення зручності, ефективності та безпеки використання.
Наукова дисципліна, що вивчає взаємодію людини з технічними засобами, виробничим середовищем та іншими елементами системи для оптимізації їх відповідності потребам, можливостям та обмеженням людини (синонім до “ергономіка”).
1. У фізиці та хімії — речовина або система, що складається з двох або більше різнорідних фаз, компоненти яких розділені поверхнями розділу (наприклад, суміш льоду та води, суспензія, емульсія).
2. У біології — організм, клітина або популяція, що має різні алелі одного й того самого гена в гомологічних хромосомах; гетерозигота.
3. У соціології та культурології — суспільство, група або структура, що складається з різнорідних, різнотипних елементів, частин або індивідів.
1. (Про тканину, матеріал) Такий, що пройшов обробку на валках (спеціальних циліндричних деталях) для надання гладкості, щільності, блиску або інших властивостей; підданий валкуванню.
2. (Техн.) Який має форму валка або виготовлений за допомогою валків; згорнутий у валок.
1. (Про тварину, рідше про людину) Такий, що має велику, важку вагу; товстий, огрядний.
2. (Переносно, розмовне) Неповороткий, млявий, апатичний у русі або діях.
1. Падати, обвалюватися, руйнуватися під власною вагою або від зовнішнього впливу (про споруди, конструкції, стіни тощо).
2. Падати, поринати на землю, на підлогу (про людину, тварину, дерева); переважно раптово або з силою.
3. Розпадатися, розвалюватися, втрачати цілісність (про одяг, взуття, предмети внаслідок зношування або поганої якості).
4. Розмовне. Намагатися щось зробити дуже швидко, інтенсивно працювати або рухатися кудись у великій кількості, натовпом.
5. Розмовне. Сильно хворіти, страждати від нездужання (зазвичай у конструкції “валитися з ніг”).
6. Розмовне. Не вдаватися, зазнавати невдачі, провалюватися (про плани, справи).
1. (у біології) Тип статевого процесу, при якому зливаються статеві клітини (гамети), що морфологічно або фізіологічно відрізняються за розміром, формою або поведінкою (наприклад, нерухома яйцеклітина та рухомий сперматозоїд); різностатевість.
2. (у соціології та антропології) Шлюб або статеві стосунки між особами, що суттєво відрізняються за певними соціальними, етнічними, віковими або іншими характеристиками.