Словник Української Мови
Екзофіт — біологічний термін для позначення паразитичного організму (наприклад, гриба, комахи), який живе на поверхні тіла рослини-хазяїна або тварин.
Екзофіт — у медицині: пухлина або патологічне утворення, що росте назовні, на поверхні органу чи шкіри, а не вглиб тканин.
Вердогемоглобін — це специфічна форма гемоглобіну, що містить залізо у тривалентному стані (Fe³⁺) і утворюється в результаті окиснення заліза у гемі з двовалентного (Fe²⁺) до тривалентного; зазвичай є неактивною, стійкою формою, яка не здатна переносити кисень.
1. (геологія) Процес утворення соленосних відкладів у водоймах аридного клімату шляхом випаровування та кристалізації солей із пересичених розчинів.
2. (біологія, медицина) Процес утворення солі в організмі або біологічній системі.
1. Рішення присяжних засідателів у суді щодо винуватості або невинуватості підсудного, яке є обов’язковим для судді.
2. Рішення, висновок, думка, сформовані в результаті обговорення, оцінки чогось (переносне значення).
екзофільний (від грец. exō — “зовні” та phileō — “любити”) — такий, що віддає перевагу зовнішньому середовищу; у біології (про організми, комах тощо) — що живе, харчується або розмножується поза основним середовищем проживання господаря (наприклад, на поверхні його тіла або в зовнішньому довкіллі).
екзофільний — у соціолінгвістиці та соціології — такий, що виявляє позитивне ставлення, інтерес або орієнтацію на іноземні, зовнішні культурні чи мовні цінності, зразки та впливи.
Верджинел — старовинний клавішний музичний інструмент родини клавесинів, менший за розміром, з корпусом прямокутної форми та одним мануалом (клавіатурою) і одним набором струн, характерний для музичної культури Англії та Нідерландів XVI–XVII століть.
Верджинел — загальна назва для різних видів клавішних інструментів зі щипковим способом звуковидобування (типу клавесина), що використовувалася в Європі в епоху Відродження та бароко.
1. Молода, незріла або маленька риба, зокрема лососевих порід; мальок, рибеня.
2. Розм. Про маленьку, недосвідчену, наївну людину (часто з відтінком зневаги або жарту).
1. (у хімії) Пов’язаний з галогенатами — солями галогеновмісних кислот, що містять галоген у вищому ступені окиснення (наприклад, хлорати, йодати).
2. (у техніці) Стосунний до галогенатів як речовин з певними технічними властивостями (наприклад, галогенатне скло).
1. Учасник або прихильник руху верджиналізму — суспільно-політичної течії в Україні другої половини XIX століття, яка виступала за культурну та політичну автономію українських земель у складі Австро-Угорської імперії шляхом легальної парламентської боротьби та просвітницької діяльності.
2. Представник угруповання в українській громаді Галичини, яке орієнтувалося на співпрацю з австрійською владою та відстоювало ідею окремого від російської української мови й культури на основі народних говірок (у протилежність “народовцям”, які спиралися на літературну традицію Наддніпрянської України).
Верджинал — старовинний клавішний музичний інструмент, різновид клавесина, що був особливо популярний у Англії XVI–XVII століть; мав прямокутний корпус і одну струну на кожну клавішу, звук видобувався за допомогою плектрів з пташиного пера.
Верджинал — власна назва першого англійського поселення в Північній Америці (Вірджинія), заснованого у 1587 році на острові Роанок, мешканці якого загадково зникли.