Словник Української Мови
1. Історична місцевість у центрі Києва, розташована між Хрещатиком, Володимирським узвозом, Прорізною та Богдана Хмельницького вулицями, відома з XIX століття.
2. Тип укріплення в Московській державі XV–XVII століть — фортифікаційна споруда з дерев’яних огорож, земляних валів або кам’яних стін, що захищала окрему частину міста або посад.
3. Власна назва історичної місцевості та сучасного району в Москві, обмеженого Китайгородською стіною (нині — окремими її фрагментами).
1. Традиційна назва тонкої паперової тканини або серветки, що використовується для гігієнічних, косметичних або побутових цілей.
2. Розмовна назва будь-якої одноразової паперової серветки або рушничка.
1. У фізиці та хімії — видаляти речовину з поверхні або з об’єму іншої речовини, на якій вона була попередньо поглинена (адсорбована) або утримана.
2. У технологічних процесах — звільняти сорбент (наприклад, активоване вугілля) від поглинених ним речовин, часто з метою його регенерації та повторного використання.
1. Велика морська ссавця з ряду китоподібних, що має видовжене обтічне тіло, горизонтальний хвостовий плавець та дихає через ніздрі-дихало на верхівці голови; представник найбільших тварин на планеті.
2. Назва сузір’я в південній півкулі неба, що містить відому зорю Міра (ο Кита).
1. Велика морська ссавця ряду китоподібних, що дихає повітрям за допомогою легень, має горизонтальний хвостовий плавець і, зазвичай, гладку, майже безволосу шкіру.
2. Перен. про щось надзвичайно велике за розмірами або найважливіше, основне в якійсь галузі (наприклад, “кит кіноіндустрії”).
3. Розм. про людину дуже товсту, грубої статури.
1. (про речовину, молекули тощо) Такий, що був видалений з поверхні іншої речовини, на якій він був попередньо поглинений (адсорбований); звільнений від зв’язування з поверхнею.
2. (у техніці, хімії) Про матеріал або поверхню, з якої було видалено поглинені речовини внаслідок процесу десорбції.
Втрачати зв’язок з молекулами розчинника (сольватну оболонку), що оточували іон або молекулу в розчині.
1. (про рідину, перев. про молоко) згущатися, перетворюватися на кисель, набувати консистенції киселю.
2. (перен., розм.) ставати млявим, апатичним, втрачати енергію; також перебувати в стані нерішучості, вагання.
1. (спеціально) проводити хімічну обробку (наприклад, тканини, паперу) розчинами солей заліза (купоросу) для надання матеріалу певних властивостей, зокрема для захисту від гниття або для підготовки до фарбування.
2. (переносно, розмовне) викликати у когось почуття нудьги, сумно-млявого настрою; діяти пригнічувально, навіювати сум.
1. У хімії та фізиці — видаляти молекули розчинника з іонів або молекул розчиненої речовини, тобто позбавляти їх сольватної (гідратної) оболонки.
2. У біохімії та молекулярній біології — призводити до втрати зв’язаної води або іншого розчинника біологічними макромолекулами (наприклад, білками, нуклеїновими кислотами), що часто веде до зміни їхньої структури або функції.