1. (розм.) Вибиратися, вилізати звідкись із труднощами, з превеликими зусиллями або незграбно.
2. (перен., розм.) З великими труднощами звільнятися від якихось обставин, зобов’язань або неприємної ситуації.
-
декаборгексадегідрид
Декаборгексадегідрид — неорганічна сполука, гідрид бору з хімічною формулою B₁₀H₁₆, що є одним із представників групи борагідридів (боранів).
-
виклепувати
1. Вибивати, видалблювати щось за допомогою клепання (ударів гострим інструментом); виробляти, формуючи клепанням.
2. Перен., розм. Розуміти, усвідомлювати щось важке для сприйняття; доходити розумом, здогадуватися.
-
декаборан
Декаборан — хімічна сполука з формулою B₁₀H₁₄, кристалічна речовина, один з найстійкіших борагідридів, що застосовується в синтезі органічних сполук бору та як джерело бору у напівпровідниковій технології.
-
виклепатися
1. Розм. З великими зусиллями, наполегливою працею досягти чогось, здобути щось; вибороти, вистраждати.
2. Розм. З’явитися, виникнути в результаті тривалої, напруженої роботи або подолання труднощів.
3. Розм. Докладаючи великих зусиль, звільнитися від чогось небажаного, позбутися чогось.
-
дека
1. Верхня частина корпусу струнних музичних інструментів (скрипки, гітари, бандури тощо), що виготовляється з резонансного дерева і призначена для посилення звуку.
2. Те саме, що декада — період часу тривалістю в десять днів, тижнів або років (застаріле).
3. У поліграфії: комплект з десяти аркушів паперу, що зшиваються разом для обліку.
-
виклепати
1. Вибити, видалити за допомогою клепання (ударів молотком, кувалдою тощо).
2. Розігнати, змусити втекти, вигнати когось (розмовне).
3. Виготовити, зробити щось клепанням (наприклад, з’єднати заклепками).
-
дек
1. Скорочене позначення декалітра (міра місткості рідин, що дорівнює 10 літрам).
2. Скорочене позначення декана (начальника факультету у вищому навчальному закладі) у розмовному мовленні.
3. Скорочене позначення декабриста (учасника російської дворянської змови 1825 року) у розмовному мовленні.
-
виклепаний
1. (про металеві предмети) Такий, що має поверхню, вкриту вибоїнами, слідами від удару тупим знаряддям (наприклад, молотка); понівечений, пошкоджений клепанням.
2. (перен., розм.) Дуже втомлений, знесилений; зморений до крайності.
-
виклейний
1. (у паперовій промисловості) призначений для виклеювання, нанесення клейового шару на поверхню паперу або картону.
2. (у поліграфії) стосовний до процесу склеювання окремих аркушів або деталей для формування палітурки книги, блокнота тощо.