дека

1. Верхня частина корпусу струнних музичних інструментів (скрипки, гітари, бандури тощо), що виготовляється з резонансного дерева і призначена для посилення звуку.

2. Те саме, що декада — період часу тривалістю в десять днів, тижнів або років (застаріле).

3. У поліграфії: комплект з десяти аркушів паперу, що зшиваються разом для обліку.

Приклади вживання

Приклад 1:
І засліплення вірою — М. Слабошпицький у своїй післямові до спогадів А. Дімарова покликається на слова Алена Дека: «Історія тчеться не із самих фактів, а й із віри поколінь. І є багато випадків, коли віра важить більше, ніж факти»[30].
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Кількісні співвідношення між атомами елементів у назвах сполук позначаються префіксами — грецькими числівниками: 1/2 (0,5) — гемі-; 1 — моно-; 3/2 (1,5) — сескві-; 2 — ди- (ді-); 3 — три-; 4 — тетра-; 5 — пента-; 6 — гекса-; 7 — гепта-; 8 — окта-; 9 — нона-; 10 — дека-; 11 — ундека-; 12 — додека-; 13 — тридека- тощо. Наприклад, М n2O7 — гептаоксид димангану (тобто семиокисень 49 двомангану), або гемігептаоксид мангану (у бу квальному перекладі з грецької мови на українську — півсемиокисень мангану чи сімдругоокисень мангану).
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”

Частина мови: іменник (однина) |