Значення
- (Мистецтво) –
Верхня частина корпусу струнних музичних інструментів (скрипки, гітари, бандури тощо), що виготовляється з резонансного дерева і призначена для посилення звуку.
- (Лінгвістика) –
Те саме, що декада — період часу тривалістю в десять днів, тижнів або років (застаріле).
- (Виробництво) –
У поліграфії: комплект з десяти аркушів паперу, що зшиваються разом для обліку.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дек, р. дека, д. декові, з. дек, о. деком, м. декові, к. деку
Походження слова (Етимологія)
Слово «дека» в українській мові має кілька значень: у музиці це резонансна дошка струнних інструментів, а також покривало. Воно походить з німецької мови, де «Decke» означає «покришка, покривало, верхня частина», і пов’язане з дієсловом «decken» — «покривати». Це німецьке слово споріднене з давньоіндійським «sthágati» (покриває), грецьким «στέγω» (покриваю), латинським «tego» (покриваю), литовським «stógas» (дах) та старослов’янським «о-стег» (одяг). В українську мову слово потрапило через польську або чеську/словацьку мови. Також існує історичне значення «дека» як «повстанців, озброєних дрючками», але це тлумачення вважається помилковим.