1. Мовна одиниця (слово, вираз, граматична конструкція), запозичена з болгарської мови або утворена за її зразком у іншій мові.

2. Явище, звичай або культурна особливість, характерні для болгарського народу та запозичені іншим народом.

1. Народ, що становить основне населення Болгарії, належить до південнослов’янської групи індоєвропейської мовної родини.

2. Представники цього народу, громадяни Болгарії.

1. (заст.) Поклоніння ідолам, ідолопоклонство; релігійний культ, що включає обожнювання рукотворних божеств або фетишів.

2. (перен., рідк.) Сліпе, надмірне шанування кого-небудь або чого-небудь, що набуває ознак релігійного поклоніння; фанатична відданість ідеї чи особі.

1. Зменшувально-пестливе від слова “болван”: невелика дерев’яна або інша заготовка, основа для подальшої обробки (наприклад, у скульптора, капелюшника).

2. Розмовне позначення невеликої, часто стилізованої фігурки людини або істоти, яка використовується як об’єкт для навчання, тестування чи демонстрації (наприклад, манекен для надання першої допомоги, фігурка для краш-тестів).

3. У техніці та моделюванні: проста, спрощена модель чи форма, що служить основою для створення остаточного зразка, шаблон.

4. Переносно, розмовне: про людину, яка діє бездумно, механічно, як безвільна лялька; слухняна знарядка в чужих руках.

1. Заготівелька, заготовка — виріб із металу, дерева, пластмаси тощо, що має прості обриси і призначений для подальшої обробки, виготовлення з нього готового виробу.

2. У техніці — металева (часто сталева) заготовка циліндричної або іншої форми, призначена для подальшого кування, штампування або обробки на верстатах.

3. У збройовій справі — суцільнометалевий снаряд (без вибухової речовини), що використовується для навчання заряджанню, стрільбі або для балістичних випробувань.

4. У поліграфії та комп’ютерній техніці — чистий, не записаний носій інформації (диск, касета, карта пам’яті), готовий до запису даних.

5. Розм. про людину, яка поводиться нерозумно, повільно мислить; дурень, тупиця (вживається як образливе прізвисько або характеристика).

1. Товста колода, стовбур дерева, пень, що використовуються як заготовка для тесування або як опора.

2. Сира, необроблена заготовка з металу, каменю, дерева тощо, з якої виготовляють виріб.

3. (переносне значення) Нерозумна, обмежена, тупа людина; дурень, недоумкуватий.

4. (історичне) Дерев’яна або солом’яна модель людської фігури, що використовувалася для виготовлення та примірки одягу, а також для демонстрації головних уборів, перук.

1. (діал.) Нерозбірлива, незв’язно-швидка мова; бормотіння, базікання.

2. (перен.) Щось незрозуміле, безглузде, що не варте уваги; нісенітниця.

1. (ісп. bolas — кулі) Традиційна зброя південноамериканських скотарів (гаучо), що складається з декількох м’ячів або каменів, з’єднаних між собою довгими шкіряними мотузками; призначена для спітання ніг тварини при кидку.

2. (астрономія) Невелика куляста зоряна система (кулясте скупчення), що супроводжує деякі галактики, зокрема Чумацький Шлях.

1. Бола — традиційна зброя народів Південної Америки (індіанців Патагонії та гаучо), що складається з декількох круглих каменів або важких куль, обтягнутих шкірою та з’єднаних між собою довгими шкіряними мотузками; призначалася для метання з метою сплутування ніг тварини (коня, страуса тощо) під час полювання або в бою.

2. Бола — вид метальної зброї у вигляді важкої кулі або грузила на мотузці, що використовувався в античності та середньовіччі (наприклад, у римських військ або як бойова кістка).

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Богородчанському районі.

2. (рідко) Власна назва невеликої річки, притоки Бистриці Солотвинської, що протікає в Івано-Франківській області.