Словник Української Мови
Властивість об’єкта (наприклад, біологічного матеріалу, середовища, поверхні) містити в собі живі віруси або їх генетичний матеріал, здатний до реплікації.
Показник або міра, що характеризує концентрацію або наявність вірусних часток у певному об’ємі чи масі досліджуваного субстрату.
1. Стосований до епідерми (верхнього шару шкіри або поверхневого шару тканини рослин), пов’язаний з нею або розташований у ній.
2. Утворений з епідермісу, що складається з епідермальних клітин.
Наявність вірусів у крові, що є характерною ознакою вірусних інфекційних захворювань на певній стадії їх розвитку.
1. Рослина родини геранієвих з ароматним листям та квітками різних кольорів (переважно рожевого, червоного або білого), яку часто вирощують у приміщеннях або на клумбах як декоративну; пеларгонія.
2. Народна назва рослини з роду герань (Geranium) родини геранієвих, що росте в дикій природі (наприклад, герань лучна, герань лісова).
1. Мікроскопічний збудник інфекційних хвороб, що не має клітинної будови, складається з нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) та білкової оболонки, здатний розмножуватися лише в живих клітинах організму.
2. Шкідлива комп’ютерна програма, здатна самопоширюватися та порушувати роботу операційної системи, видаляти або пошкоджувати дані.
3. Переносне: негативне явище, ідея або настрої, що швидко поширюються в суспільстві.
1. Зовнішній шар шкіри тварин та людини, що складається з багатошарового епітелію; надшкір’я.
2. У ботаніці — зовнішній шар клітин покривних тканин рослин (стебел, листків, коренів), що виконує захисну функцію.
1. Стосовний до геральдики, властивий їй; гербовий.
2. Який відповідає правилам та традиціям геральдики; виконаний з дотриманням геральдичних норм (про зображення, символи, кольори тощо).
1. (у мікробіології, медицині) Ступінь патогенності, здатність інфекційного агента (збудника) проникати в організм, розмножуватися в ньому та викликати захворювання; заразливість.
2. (переносно) Особлива злісність, уразливість, отруйність (про явища, висловлювання тощо).
Масове поширення інфекційної хвороби серед населення на певній території, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності.
Швидке й широке поширення будь-якої небажаної явища (наприклад, соціального чи психологічного характеру), що нагадує за механізмом інфекційну хворобу.
1. Система релігійних або містичних уявлень, що включає догмати, принципи та норми, яким людина або спільнота свідомо віддає перевагу та дотримується; віра, переконання.
2. Конкретна релігійна доктрина, віровчення, конфесія.
3. Застаріле: дія за значенням дієслова «вірувати»; віра в щось, упевненість.