Словник Української Мови
1. (філософія) Філософська концепція, що розглядає буття як динамічну систему, в якій різнорідні, часто протилежні сили та процеси (гетеродинамічні) взаємодіють, зумовлюючи розвиток і зміни; протилежність гомодинамізму.
2. (біологія, іст.) Застаріла теорія в ембріології, яка припускала, що органи зародка розвиваються з різною швидкістю та незалежно один від одного.
Вальдемар — чоловіче особове ім’я германського походження (від Waldemar), що означає “славетний володар” або “той, хто прославився владою”; аналог давньоруського імені Володимир.
Вальдемар — власна назва, що може використовуватися як топонім або назва об’єкта (наприклад, замок, вулиця) в країнах Північної Європи та Центральної Європи, пов’язаних з історією данських або німецьких правитеів з цим ім’ям.
Вальдемар — літературний або мистецький персонаж, що носить це ім’я (наприклад, у творах Едгара По або в сучасній фантастиці).
1. Хронічне отруєння алкалоїдами спориння (родини грибів Claviceps), що вражає злакові культури, зокрема жито; проявляється судомами, некрозом кінцівок, психічними порушеннями та може призводити до смерті.
2. (у медицині) патологічний стан, спричинений вживанням продуктів із забрудненого споринням зерна або передозуванням ліків на основі ергоалкалоїдів.
1. Електронний генератор коливань, що використовується в супергетеродинних радіоприймачах для перетворення частоти вхідного сигналу в проміжну (фіксовану) частоту шляхом його змішування з власними коливаннями.
2. Власне коливання, що генерується таким пристроєм, для змішування з прийнятим сигналом.
1. (в анатомії та медицині) Який стосується клапанів серця або судин; клапанний.
2. (в біології) Який має форму або будову, схожу на клапан; клапаноподібний.
1. Стосовний до російського державного діяча Петра Олександровича Валуєва (1815–1890), пов’язаний з ним, зокрема з його політикою чи діяльністю.
2. Стосовний до історичного документа — так званого «Валуєвського циркуляру» (1863 р.), таємної розпорядчої директиви, що забороняла друкування українською мовою літератури релігійного, навчального та популярного характеру, спрямованої на обмеження розвитку української культури.
1. У лінгвістиці — явище, коли одна й та сама фонема (звук) передається на письмі різними літерами або їх сполученнями, що може призводити до невідповідності між вимовою та написанням слова.
2. У текстології та палеографії — різновид писемної помилки або особливість рукопису, коли одне й те саме слово або морфема в одному тексті послідовно пишеться різними способами (наприклад, через різні скорочення чи форми літер).
1. Галузь медицини та реабілітації, що займається відновленням, підтримкою та розвитком навичок, необхідних для повсякденної життєдіяльності, через цілеспрямовану діяльність (ерго), спрямовану на покращення фізичного, психічного та соціального благополуччя людини.
2. Конкретний комплекс лікувальних та реабілітаційних заходів, що використовує трудові процеси, рухову активність, творчість та інші види діяльності для адаптації пацієнта до життя в соціумі, подолання наслідків травм, захворювань чи інвалідності.
1. Який стосується або належить Валуну — персонажу української міфології, могутньому велетню-ковалю, що, за переказами, створив Дніпро та інші річки, проклавши їх плугом.
2. Який має величезні розміри, надзвичайну силу або монолітність, подібно до міфічного Валуна; велетенський, грандіозний, могутній.
Гетерограма — це спеціальний вид графічної загадки, де однакові за написанням слова чи фрази читаються по-різному залежно від мови чи системи письма, до якої вони належать.