Словник Української Мови
1. (в математиці) такий, що стосується дигаметра — відрізка, що сполучає дві точки кола або сфери та проходить через її центр (діаметр), або подвоєної довжини радіуса.
2. (у техніці, геодезії) такий, що має подвійну міру або подвійний розмір; що вимірюється або характеризується двома взаємно перпендикулярними діаметрами.
1. Ходити, спираючись на клюку, через немічність, похилий вік або втому.
2. Переносно: говорити або писати повільно, з ваганнями, з труднощами підбираючи слова; ледве справлятися з чимось.
1. Стосовний до Дигала (Дигалів), пов’язаний із ним; властивий Дигалу (Дигалам).
2. Належний Дигалу (Дигалам).
1. Який має форму клюки; зігнутий, кривий, гачкуватий.
2. Який ходить, спираючись на клюку; кульгавий.
1. (діал.) Той, хто виготовляє або продає дерев’яні клюки, палиці.
2. (перен., розм., заст.) Людина, яка ходить, спираючись на клюку; каліка, кульгавий.
3. (перен., розм., зневажл.) Стара, немічна, незграбна людина.
1. Стосовний до дивізіонізму — політичної практики або ідеології, що ґрунтується на розколах, протистоянні всередині організації чи суспільства, часто з метою послаблення опонента шляхом розділення його сил.
2. Характерний для діяльності, методів чи поглядів дивізіоністів (розкольників, фракціонерів).
1. Довга дерев’яна палиця з заокругленим або загнутим верхом, на яку спираються при ходьбі, часто використовується людьми похилого віку або для підтримки.
2. Загнута або гачкоподібна палиця, яку використовують пастухи для ловіння овець або кіз за ногу.
3. Переносно: опора, підтримка в житті, остання надія (наприклад, “бути чиєюсь клюкою в старості”).
4. У техніці та побуті: гак, гачок, загнутий стрижень або інструмент, що має форму гака.
5. У географії: різко вигнутий, гачкоподібний поворот річки, дороги тощо.
1. Стосунковий до дивізіонізму — політичної практики або ідеології, спрямованої на розкол, роз’єднання, створення внутрішніх протиріч у суспільстві, організації або русі з метою послаблення їх цілісності.
2. Характерний для діяльності або поглядів дивізіоністів (розкольників, сепаратистів); такий, що веде до розколу, розділення на ворожі групи.
1. (морський термін) Отвір у борту судна або в його носовій частині для пропуску якірного каната чи швартового тросу.
2. (застаріле) Те саме, що й клюзина — отвір у стіні для подачі їжі в’язням або для спостереження за ними.
1. Стосунковий до дивізіону як військового підрозділу; властивий дивізіону, що належить до нього.
2. Стосунковий до дивізіону як спортивного підрозділу (наприклад, у футболі); що діє у межах певного дивізіону.