1. Релігійний рух у старообрядництві, що виник у другій половині XVII століття, представники якого не визнавали священства та церковної ієрархії, вважаючи, що благодать зникла зі світу після реформ патріарха Никона, і проводили богослужіння без священиків, очолювані мирянами.

2. Період або стан відсутності священнослужителів (попів) у певній релігійній громаді чи церкві, що призводить до неможливості здійснювати повний цикл богослужінь та таїнств.

1. Представник релігійного руху в українському православ’ї, що виник у XVII–XVIII століттях серед козаків та селян, який відмовлявся від послуг священиків (попів) та церковних таїнств, вважаючи, що до Бога можна звертатися без посередників.

2. Послідовник старообрядницької (старовірської) громади “безпопівців”, яка не визнає священиків та здійснює богослужіння під керівництвом мирян-наставників.

1. Представник одного з основних напрямів старообрядництва (старовірства), який відкидає священство та церковну ієрархію, вважаючи, що справжнє священство зникло після церковних реформ патріарха Никона в XVII столітті; послідовник безпопівщини.

2. У переносному значенні: людина, яка категорично заперечує авторитети, відмовляється визнавати будь-яке керівництво або встановлені правила.

Стан повної неможливості самостійно впоратися з чим-небудь, відсутність сил або засобів для дій; безсилля, безпорадність.

1. Властивість за значенням прикметника “безпомісний”; відсутність певного, постійного місця перебування, проживання або роботи; стан людини, яка не має житла.

2. У філософії та соціології — стан соціальної відчуженості, маргінальності, втрати зв’язку зі звичним середовищем, суспільством або культурою.

Властивість або стан, за якого щось (дія, процес, результат) не містить помилок; абсолютна правильність, точність.

Абстрактна якість, що характеризує когось або щось як таке, що не схильне до помилок; непогрішність (наприклад, у контексті роботи механізму або системи).

Властивість або стан, за якого щось не містить помилок, є абсолютно точним, правильним або досконалим.

Здатність діяти, працювати або функціонувати, не допускаючи помилок або похибок.

1. У ботаніці — рід квіткових рослин родини амарилісових, поширений у Південній Африці, наукова назва якого — *Amaryllis belladonna* (беладона, амариліс прекрасний). Характерною ознакою є те, що квітконіс з’являється до листя, звідси й назва.

2. У переносному, застарілому значенні — властивість або стан, коли щось з’являється або існує несподівано, раптово, без попередніх ознак або підготовки (за аналогією з рослиною, у якої квітка з’являється раніше за листя).

Власна назва, що позначає філософсько-естетичну концепцію або мистецький напрям, заснований на ідеї творчості поза яскравими емоційними спалахами (полум’ям), на принципах внутрішнього спокою, медитативної сосредоточеності та холодної, розміреної ясності.

1. Жіночий персонаж з роману-казки «Королева Безполічна» української письменниці Лесі Українки, уособлення вільної, могутньої та незалежної жіночої сутності, яка не підкоряється зовнішній силі та не має над собою володаря.

2. У переносному значенні — символ жіночої свободи, внутрішньої сили, незалежності та самодостатності; жінка, яка сама керує своєю долею.