• жаріти

    1. Піддавати сильному вогню, високій температурі; сильно нагрівати, розжарювати.

    2. (у безособовому вживанні) Про спеку, сильну спеку; бути дуже спекотним.

    3. (переносно) Викликати сильне почуття сорому, зніяковілості, замішання; сильно бентежити, припікати.

  • єзуїтизм

    1. Сукупність принципів, методів і практик, характерних для Товариства Ісуса (ордену єзуїтів), зокрема безумовна дисципліна, централізація, освічена розгалужена організація та поєднання релігійних цілей з політичним впливом.

    2. Переносно: лицемірна, лукава поведінка, що характеризується прихованими намірами, моральною гнучкістю для досягнення мети та зовнішньою побожністю; хитрість, облудність.

  • жарінь

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

    2. (заст., діал.) Спека, жара; розпечене, нагріте місце або стан.

  • єзуїт

    1. Член католицького чернечого ордену Товариства Ісуса, заснованого Ігнатієм Лойолою в 1534 році для поширення та захисту католицької віри, відомий суворою внутрішньою дисципліною, активним місіонерством та освітньою діяльністю.

    2. Переносно: лукава, лицемірна людина, яка приховує свої справжні наміри під виглядом побожності, доброчесності чи щирості.

  • жаріння

    1. Процес дії за значенням дієслова “жарити” — теплова обробка продуктів (переважно їстівних) у розігрітому жирі або на сухій розігрітій поверхні без рідини до утворення рум’яної скоринки.

    2. (перен., розм.) Сильна спека, сонячний припік; стан, коли дуже спекотно.

    3. (перен., розм.) Інтенсивне висвітлення яскравим світлом, наприклад, прожекторами.

  • єзвіро

    Єзвіро — власна назва села в Україні, що розташоване в Білоцерківському районі Київської області.

  • жарівня

    1. Місцевість, де за народними повір’ями збираються на нічні ігрищі (танці, гульбища) духи померлих дівчат-самоубивць, які при житті любили веселощі та розваги; також — самі ці духи-відлюдниці, що з’являються у вигляді дівчат у білому.

    2. Заст. Місце, де розводять багаття, ватру; вогнище, багаття.

  • єжовщина

    Період масових політичних репресій в СРСР у 1937–1938 роках, названий на прізвище народного комісара внутрішніх справ Миколи Єжова, під керівництвом якого здійснювалися арешти, розстріли та депортації мільйонів громадян.

    У переносному значенні — будь-який період жорстоких, безпідставних репресій, політичного терору та доносної кампанії, коли людина не захищена від свавілля влади.

  • жарівник

    1. (діал.) Пристрій для розведення або підтримання вогню, жару; жаровня.

    2. (перен., рідк.) Той, хто запалює, розпалює почуття, надихає на щось; запальник.

  • єжа

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.

    2. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає через Івано-Франківську область.