Словник Української Мови
1. У структурному аналізі даних та програмуванні — типовий елемент (вузол) дерева, який не має дочірніх елементів (нащадків) і є кінцевою точкою гілки структури даних.
2. У теорії графів — вершина графа, ступінь якої дорівнює одиниці (тобто має лише одне ребро, що інцидентне їй).
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “галузка” — невелика, тонка гілочка дерева або куща.
2. (переносно) Про щось розгалужене, що має вигляд тонких відгалужень (наприклад, про мережу струмочків, жилок, тріщин тощо).
3. (у лінгвістиці, термін) У графічному представленні структури речення (синтаксичному дереві) — кожна окрема лінія (гілка), що відходить від вузла до іншого вузла або до кінцевого елемента.
1. Гідрологічний термін, що позначає найвищу точку водозбору або початкову ділянку русла постійного водотоку (струмка, річки), де відбувається формування стоку; верхів’я річки.
2. У переносному значенні — початковий пункт, джерело виникнення чогось, найвища точка розвитку явища або процесу.
Екраногасник — пристрій або функція в електронних дисплеях (моніторах, телевізорах), яка автоматично затемнює або вимикає екран при виявленні відсутності користувача протягом певного часу, з метою економії електроенергії та зменшення зносу пікселів.
Екраногасник — спеціалізоване програмне забезпечення, призначене для захисту монітора від вигоряння люмінофора (фосфорних елементів) або органічних світлодіодів у старих типах екранів шляхом періодичної зміни зображення або його затемнення під час простою комп’ютера.
1. Зменшувальна форма до слова “галузь” — невелика галузь, тонка гілка дерева або куща.
2. (у переносному значенні) Невелика, окрема частина, відгалуження чого-небудь (наприклад, галузка знань, галузка промисловості).
3. (у ботаніці, діал.) Квіткова або листкова брунька на дереві.
1. У геодезії та картографії — уявна лінія на небесній сфері, що є перетином сфери з вертикальною площиною, яка проходить через точку спостереження та заданий напрямок (наприклад, на світило); використовується для визначення азимуту.
2. У астрономії — одна з двох точок перетину математичного горизонту з вертикалом світила; точка, в якій промінь, спрямований на небесне тіло, перетинає горизонт.
1. Найвища точка гори, пагорба або будь-якого піднесення місцевості.
2. Верхівка, найвища частина чогось (дерева, споруди, купи тощо).
3. Перен. Найвищий ступінь розвитку, найбільшого піднесення, розквіту чогось (наприклад, творчості, кар’єри, могутності).
4. Матем. Точка перетину двох сторін кута або точка, де сходяться сторони багатокутника; точка перетину твірних конуса; точка, протилежна основі трикутника чи піраміди.
5. Перен. Головна, найважливіша частина, суть чогось (наприклад, думки, проблеми).
1. Розгалужуватися, розділятися на гілки, відгалуження (про рослини, органи тварин, а також про річки, дороги тощо).
2. Перен. Розширюватися, поширюватися в різних напрямках; диференціюватися, ускладнюватися (про діяльність, знання, галузі науки тощо).
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “верх” — невелика верхня частина чогось, найвища точка або кінцева ділянка чогось високого (наприклад, гори, дерева, будівлі).
2. Верхівка, кінчик чогось видовженого або загостреного (наприклад, вершечок вуха, вершечок пера).
3. Перенісне значення: найвищий ступінь, кульмінація, апогей якоїсь діяльності, стану або почуття (наприклад, вершечок мистецтва, вершечок щастя).
4. У кулінарії: невелика верхня частина деяких овочів, фруктів або грибів (наприклад, вершечок моркви, вершечок полуниці).
5. У ботаніці: верхня частина пагона, стебла або квітконоса рослини, що містить точку росту.