Словник Української Мови
1. Управління будинком або групою будинків, що здійснюється спеціальною організацією (установою) з мети забезпечення їх експлуатації та обслуговування мешканців.
2. Організація, установ або її структурний підрозділ, які безпосередньо займаються експлуатацією, технічним обслуговуванням житлових будинків та прибудинкових територій, а також наданням комунальних послуг мешканцям.
1. (застаріле) Брати, хапати, приймати щось або когось.
2. (діалектне) Починати робити щось, братися за якусь справу.
3. (у фразеологізмі “ймити віри”) Повірити, прийняти щось на віру.
1. Власна назва українського туристичного інтернет-порталу та сервісу, що спеціалізується на організації подорожей, продажу авіаквитків, бронюванні готелів та наданні інших туристичних послуг.
2. (Заст., рідк.) Той, хто здійснює подорожі, мандрує власним домом (наприклад, на автофургоні чи каравані); мандрівник, який живе в дорозі, маючи транспортний засіб одночасно як засіб пересування і житло.
1. Власна назва, ім’я когось або чогось; іменування.
2. (застаріле) Майно, маєток, власність.
3. (у філософії) Поняття, категорія, що виражає загальну думку про предмет або явище.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
2. (заст.) Дія за значенням дієслова «домотувати»; завершення мотання чогось, намотування до кінця.
1. У юдаїзмі — одна з форм запису божественного імені, тетраграми (יהוה), що вважається найсвященнішим іменем Бога; використовується в релігійних текстах та літургії, де заборонено вимовляти оригінальне ім’я.
2. У культурології та релігієзнавстві — символічне позначення Абсолюту, трансцендентної сутності або концепту божественного в монотеїстичних релігіях, що походить від давньоєврейської традиції.
1. Властивість, яка полягає в тому, що людина віддає перевагу перебуванню вдома, уникаючи активного соціального життя, подорожей або відвідування громадських місць; схильність до постійного перебування в домашньому середовищі.
2. Спосіб життя, поведінка, характерні для людини, яка багато часу проводить вдома, рідко його покидаючи; синонім до понять “осілість”, “домашність”.
1. (діалектне, західні регіони) Швидко йти, бігти, поспішати; часто з відтінком невпорядкованості рухів.
2. (переносне значення, розмовне) Квапитися, поспішати виконати щось, метушитися.
Жінка або дівчина, яка багато часу проводить удома, віддає перевагу домашньому вогнищу та сімейному затишку, рідко відвідуючи громадські місця чи розваги.
Людина жіночої статі, схильна до осілого способу життя, яка не любить або уникає далеких поїздок, подорожей.
1. Сполучник, що вживається для зв’язку однорідних членів речення або частин складного речення, виражає з’єднання, перелік; те саме, що “і”.
2. Форма сполучника “і”, що вживається після слів, які закінчуються голосним звуком, для уникнення зіткнення голосних.