Словник Української Мови
1. (у фізиці) що стосується взаємодії нерухомих електричних зарядів або розподілу електричного поля в статичних умовах.
2. (у техніці) пов’язаний із явищами або пристроями, що використовують взаємодію нерухомих електричних зарядів (наприклад, електроностатичний генератор, електроностатичне фарбування).
1. (діал.) Те саме, що гілля — сукупність гілок, переважно дрібних, з листям або хвоєю; також — хмиз, хворост.
2. (діал.) Частокіл, пліт, зроблений із гілок та хмизу для перекриття води або для укріплення берега.
1. Власна назва села в Україні, зокрема у Львівській та Чернівецькій областях.
2. (заст.) Те саме, що вовна — м’який волосяний покрив тварин (переважно овець), що використовується для виготовлення пряжі, тканин.
3. (заст. або діал.) Груба вовняна тканина або одяг із неї (світлиця, кожух).
Який стосується електронного лічлення (підрахунку, обчислення) або здійснюється за допомогою електронних лічильних пристроїв.
Вовнистість — властивість вовни, якість вовняного матеріалу, що характеризується м’якістю, пухнастістю, теплотою та іншими характерними ознаками вовни.
Гатт — власна назва міста в Бельгії, адміністративного центру однойменного округу в провінції Фламандський Брабант.
Гатт — власна назва округу в бельгійській провінції Фламандський Брабант, до якого входить однойменне місто.
1. М’яке, кучеряве волосся тварин (переважно овець, кіз, верблюдів, лам), що використовується як сировина для виготовлення пряжі, тканин, трикотажу.
2. Пряжа або тканина, виготовлені з такого волосся.
3. Розм. Вовняний виріб (светр, кофта тощо).
4. Перен., розм. Про пухнасте, кучеряве волосся людини.
1. Вовківня — власна назва села в Україні, розташованого в Бучанському районі Київської області.
2. Вовківня — історична місцевість у місті Києві, колишнє село, що увійшло до межі столиці; відома насамперед через трагічні події пов’язані з масовими розстрілами у Бабиному Яру в період німецької окупації 1941-1943 років.
Електронолітографія — технологія нанесення мікронних і субмікронних малюнків на поверхню твердих тіл (наприклад, кремнієвих пластин) за допомогою сфокусованого пучка електронів, що використовується у мікроелектроніці для створення інтегральних схем та інших мікроструктур.
1. (історичне) Найманий робітник у сільському господарстві, переважно на сезонних польових роботах, у поміщицьких чи куркульських господарствах до встановлення радянської влади.
2. (переносне) Людина, яка виконує важку, низькооплачувану роботу; наймит, тягловий робітник.