Словник Української Мови
1. Надання чому-небудь естетичного, художньо витонченого вигляду; перетворення на об’єкт естетичного сприйняття, часто з акцентом на зовнішній привабливості всупереч сутності явища.
2. У мистецтві та філософії — процес або свідома діяльність, спрямована на піднесення явищ дійсності до рівня естетичної цінності, пошук краси в різних, іноді неочевидних або прозаїчних, проявах життя.
1. (діал.) Відповідний, придатний для чогось; такий, що відповідає певним вимогам або обставинам.
2. (діал.) Гідний, достойний; такий, що заслуговує на повагу, визнання.
1. Різким рухом зіткнутися з чимось, отримати удар об щось тверде або гостре.
2. Перен. Раптово та з силою зіштовхнутися з якоюсь перешкодою, труднощами або несподіваною обставиною.
3. Розм. Почати інтенсивно, з великим завзяттям займатися чимось, віддатися якійсь справі або дії.
Власна назва, що позначає українське прізвище.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Старосамбірському районі (за сучасним адміністративним поділом — у Львівській області).
2. Рідкісне прізвище українського походження.
1. Набути тепла, стати теплим, нагрітися від зовнішнього джерела тепла або внаслідок власної активності.
2. Розм’якнути, стати привітним, сердечним (про людину, її характер, ставлення).
3. Розквітнути, відчути приплив життєвих сил, натхнення (часто про творчу людину).
1. Різко, з силою вчинити рух, спрямований на зіткнення з кимось або чимось, завдати удару.
2. Раптово й сильно вплинути на органи чуття (про звук, світло, запах тощо).
3. Різко й несподівано проявитися, виявити себе (про почуття, стан, явище).
4. Різко змінити напрям руху, раптово повернути кудись (про транспортний засіб, тварину).
5. Розпочати щось інтенсивно, з енергією (про роботу, діяльність).
6. Завдати шкоди, уразити, сильно вразити когось.
7. У грах: зробити хід, кинути кулю, шайбу тощо з метою влучення або отримання переваги.
1. Людина, яка надмірно цінує та прагне до всього прекрасного, витонченого в мистецтві та житті; прихильник і пропагандист естетизму.
2. Той, хто надто тонко, високо розвинуто відчуває та розуміє прекрасне в мистецтві та дійсності; людина з витонченим художнім смаком.
1. Який зазнав удару, пошкодження від удару; уражений чимось.
2. (перен.) Який перебуває під сильним впливом чогось, охоплений якимось почуттям або станом (наприклад, здивуванням, жахом).
3. (розм.) Ненормальний, з психічними відхиленнями; несповна розуму.
1. (про предмети) Нагрітий, теплий від тривалого контакту з джерелом тепла або від знаходження в теплому середовищі.
2. (перен., розм.) Який відчуває внутрішнє тепло, задоволення, спричинені приємними почуттями (наприклад, від випитого алкоголю, ласки, похвали).
3. (перен., розм.) Значно п’яний, на підпитку.