1. (про вогонь, полум’я) поступово припиняти горіти, згасати; втрачати силу, інтенсивність.
2. (переносно, про почуття, емоції, стан) поступово слабшати, стихати, зникати.
3. (застаріле) ставати менш яскравим, тьмяніти (про світло, блиск).
Словник Української Мови
1. (про вогонь, полум’я) поступово припиняти горіти, згасати; втрачати силу, інтенсивність.
2. (переносно, про почуття, емоції, стан) поступово слабшати, стихати, зникати.
3. (застаріле) ставати менш яскравим, тьмяніти (про світло, блиск).
1. Такий, що перестав виявляти сильні почуття, емоції; заспокоєний, стриманий.
2. Який перестав бути інтенсивним, сильним; поміркований, зменшений.
1. Зменшувати силу, інтенсивність чогось; приглушувати, приборкувати (наприклад, вгашати біль, вгашати жагу, вгашати гнів).
2. Розчинюючи, змішуючи з рідиною, робити менш насиченим, концентрованим; розбавляти (наприклад, вгашати кисоту водою, вгашати вино).
3. У хімії та техніці: обробляти речовину (наприклад, оксид кальцію) водою, викликаючи хімічну реакцію з виділенням тепла; гасити (наприклад, вгашати вапно).
1. (у давньоруській міфології) злий дух, демон, що асоціюється зі смертю, мором та пошестями; втілення згубної сили, що викликає масові хвороби.
2. (переносно, книжн.) уособлення масштабного лиха, катастрофи, руйнівної стихії або соціального лиха, що несе загибель багатьом.
1. Супроводження когось або чогось з метою забезпечення безпеки, охорони або пошани, часто з використанням озброєного конвою або транспортних засобів.
2. Процес супроводу військового чи цивільного об’єкта (транспорту, судна, літака) спеціально призначеними для цього силами (кораблями, літаками, машинами) на певній ділянці шляху.
1. (розм.) Вгадувати, відгадувати щось, намагаючись зрозуміти або знайти правильну відповідь; вдаватися до здогадів.
2. (перен., рідк.) Влаштовуватися, пристосовуватися до чогось, знаходити спосіб існування або діяльності в певних умовах.
1. (розм.) Влучати, потрапляти кудись, у щось; знаходити потрібне місце, предмет або правильну відповідь.
2. (перен., розм.) Вгадувати, правильно розуміти суть чогось, передбачати щось або інтуїтивно знаходити правильне рішення.
1. Називати, визначати щось, спираючись на здогад, інтуїцію або неповну інформацію, а не на точне знання.
2. Розв’язувати, знаходити правильну відповідь (наприклад, у загадці, головоломці) шляхом логічних міркувань або інтуїтивного припущення.
3. Розуміти, усвідомлювати щось приховане, таємне або мотиви чи почуття іншої людини за непрямими ознаками.
1. (діал.) Вгадувати, відгадувати щось; розуміти, здогадуватися про щось.
2. (діал.) Влучати, потрапляти кудись, у щось (наприклад, кидаючи предмет).
1. Такий, що супроводжується ескортом (охороною, військовим підрозділом тощо) для забезпечення безпеки, охорони або почесної варти.
2. У військовій справі — такий, що перебуває під охороною військового підрозділа під час пересування або транспортування (наприклад, про колону, транспорт).