1. Який складається з дрібниць, незначних деталей; дрібний, несуттєвий.
2. Який приділяє надмірну увагу дрібницям, незначним деталям; педантичний, сухий.
-
дріб’язкий
1. Який складається з дрібних частин, елементів; невеликий за розміром, дрібний.
2. Незначний за важливістю, суттю; мізерний, другорядний.
3. Який приділяє надто багато уваги дрібницям, деталям; педантичний, дріб’язковий.
-
дряхліючий
1. (дієприкметник) Такий, що стає дряхлим, втрачає сили, здоров’я або міцність через вік або зношеність; що занепадає, руйнується.
2. (дієприкметник) Переносно: такий, що втрачає життєздатність, енергію, актуальність; що приходить у занепад (про явища, інституції, системи).
-
дряхліти
1. Ставати дряхлим, втрачати сили, здоров’я, міцність через похилий вік або тривале використання; старіти, немочіти.
2. Про предмети, споруди тощо: руйнуватися, приходити в занепад, ветшати через довгий час існування або недогляд.
3. Перен. Про явища, інституції, ідеї: занепадати, втрачати життєздатність, актуальність; відживати свій вік.
-
дряхлий
1. Дуже старий, немічний, знесилений віком; такий, що втратив життєві сили, міцність.
2. Переносно: застарілий, віджилий, що втратив свою силу, значення або актуальність.
3. Про предмети, споруди тощо: старий, що розвалюється, руйнується від часу; ветхий.
-
дряпіжницький
1. Властивий дряпіжникам (у значенні: мешканців села Дряпіжна), що стосується їх або села Дряпіжна.
2. Притаманний дряпіжникам (у значенні: представників вигаданого, зневажливо характеризуваного народу з фольклору та сатиричної літератури), що стосується їх.
-
дряпіжний
Власна назва, що походить від топоніма Дряпіж (назва села в Україні) та вживається для позначення місцевого походження, особливо у стійких словосполученнях, наприклад, “дряпіжний цвинтар”.
-
дряпучий
1. Який дряпає, чіпляється, зачіпляє щось гострими кінцями або виступами; колючий, зачіпкуватий.
2. Який легко дряпає, залишає подряпини; шорсткий, нерівний.
3. Розм. Про щось неприємне на дотик, що викликає відчуття подряпання або свербіння.
-
дряпонутися
дряпонутися — різко, з силою вчепитися за щось, хапнутися руками (зазвичай з метою утриматися, підтягнутися або схопити щось).
дряпонутися — перен., розм. швидко та рішуче взятися за якусь справу, активно розпочати діяти.
-
дряпонути
1. Різко, з силою вхопити, схопити когось або щось, часто з наміром відібрати, забрати.
2. Швидко та різко потягнути, дёрнути когось або щось.
3. Перен., розм. Швидко взяти, привласнити собі щось, часто нечесно або вкравши.