дряхліючий

1. (дієприкметник) Такий, що стає дряхлим, втрачає сили, здоров’я або міцність через вік або зношеність; що занепадає, руйнується.

2. (дієприкметник) Переносно: такий, що втрачає життєздатність, енергію, актуальність; що приходить у занепад (про явища, інституції, системи).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: t.d. () |