Словник Української Мови
1. Який досяг повного розвитку, зрілості; сталий, дорослий (про людину, тварину, рослину або їх органи).
2. Який сформувався, настав у повній мірі (про почуття, думки, рішення тощо).
3. Який набув необхідного досвіду, майстерності; досвідчений, кваліфікований (про фахівця, майстра).
1. У фонетиці та фонології — втрата або відсутність придиховості (аспірації) у вимові приголосних звуків, які в певних умовах чи мовах вимовляються з додатковим видихом повітря.
2. У лінгвістиці — історичний фонетичний процес, при якому аспіровані (придихові) приголосні втрачають свою аспірацію, переходять у чисті (непридихові).
1. Дієслово, що означає досягати повної зрілості, ставати зрілим, готовим до чогось; формуватися, набувати завершеності (про ідеї, плани, органи живого організму тощо).
2. Ставати дорослішим, розумнішим, набувати життєвого досвіду; духовно зростати.
3. (У медицині та біології) проходити останній етап розвитку, досягати стану, коли щось готове до функціонування або виходу назовні (наприклад, про нарив, фурункул).
Дезаспідин — білковий компонент позаклітинного матриксу, що належить до родини спідинів, бере участь у регуляції клітинної адгезії та міграції, особливо під час ембріонального розвитку і загоєння ран.
Дезаспідин — гіпотетична речовина або фактор, дія якого протилежна аспідину (білку, що сприяє зростанню нервових закінчень), тобто може пригнічувати нейронний ріст або синаптогенез.
1. Дозрівати, досягати повної зрілості (про плоди, рослини).
2. Ставати зрілим, дорослішати фізично або духовно; набувати життєвого досвіду, розсудливості.
3. Формуватися, складатися, досягати необхідної повноти, завершеності (про ідеї, почуття, плани тощо).
1. (розм.) Стати визирним, помітним; вирізнятися серед чогось, з’являтися на поверхні або в полі зору.
2. (перен., рідк.) Виявитися, проявити свої властивості або наміри; стати очевидним.
1. (у фонетиці) Зміна звуків у мові, при якій один з двох однакових або подібних звуків у слові стає менш схожим на інший (наприклад, зміна першого з двох плавних звуків у праслов’янській мові: *orsti > *rosti > “рости”).
2. (у біології) Розпад, розщеплення складних органічних речовин у живому організмі на простіші, що супроводжується виділенням енергії; дисиміляція.
3. (у соціології) Втрата або послаблення спільних ознак, розпад єдності, зменшення інтегрованості соціальної групи чи спільноти.
1. Процес зменшення або повного зняття рівня радіаційної небезпеки, ліквідації наслідків радіоактивного забруднення території, об’єкта або матеріалів шляхом видалення, знешкодження чи ізоляції джерел іонізуючого випромінювання.
2. У переносному значенні — навмисне, системне розвінчання, руйнування авторитету, позитивного іміджу або ореолу (особи, ідеї, явища), що часто здійснюється через публічну критику, розголошення компрометуючих відомостей тощо.
1. (діал.) Стати зорким, набути здатності добре бачити; прозріти.
2. (перен., діал.) Стати проникливим, здатним розуміти глибинну суть речей; усвідомити щось раптово і повно.
1. (про людину) Відновлювати сили після хвороби, важкої праці, переживань; видужувати, одужувати, набиратися сил.
2. (переносно, про землю, ґрунт) Відпочивати після інтенсивного використання, відновлювати родючість; перебувати під паром.