Значення
- (Лінгвістика) –
У фонетиці та фонології — втрата або відсутність придиховості (аспірації) у вимові приголосних звуків, які в певних умовах чи мовах вимовляються з додатковим видихом повітря.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці — історичний фонетичний процес, при якому аспіровані (придихові) приголосні втрачають свою аспірацію, переходять у чисті (непридихові).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дезаспірація, р. дезаспірації, д. дезаспірації, з. дезаспірацію, о. дезаспірацією, м. дезаспірації, к. дезаспіраціє