1. Який перевищує нормальний, прийнятний або обґрунтований рівень; надмірно високий, перебільшений (про ціни, оцінки, вимоги тощо).
2. У математиці, техніці: такий, що має завищену (надмірну) величину, показник або характеристику.
-
завищатися
завищатися — (розм.) стати занадто високим, зависоким; набути завищених характеристик щодо висоти або рівня.
-
завищати
1. (діал.) Підвищити голос, почати говорити голосніше, ніж потрібно; зависоко взяти ноту при співі.
2. (перен., рідк.) Надати чомусь завищеної, перебільшеної оцінки чи значення; переоцінити.
-
завичка
1. (діал.) Невелика завіса, занавіска, заслінка на вікні або дверях.
2. (діал.) Невеликий виступ, вигин, загнута частина чогось; закруток, завиток.
3. (діал., перен.) Примха, дивна звичка, химерна поведінка.
-
завичитися
1. Отримати вищу освіту, закінчити вищий навчальний заклад (університет, інститут, академію).
2. (У значенні, близькому до «виховатися», «сформуватися») Набути певних якостей, професійних навичок або світогляду під час навчання у вищому навчальному закладі.
-
завичити
1. (діал.) Утворити завивку, завитися, стати кучерявим (про волосся, шерсть тощо).
2. (перен., діал.) Покритися завитками, хвилями (наприклад, про дим, туман).
3. (перен., діал., рідк.) Почати вити, завивати (про вітер, бурю).
-
завихіль
Завихіль — власна назва села в Україні, розташованого в Ковельському районі Волинської області.
-
завихрювач
Завихрювач — технічний пристрій або елемент конструкції, призначений для створення контрольованого завихрення потоку рідини або газу з метою покращення змішування, стабілізації горіння, інтенсифікації теплообміну тощо.
Завихрювач — власна назва (бренд) промислового обладнання або пристроїв, що виконують функцію завихрення середовища.
-
завихрюватися
1. (про рідину, повітря тощо) Набувати вихрового, кругового руху; починати обертатися, утворюючи вихор.
2. (перен., розм.) Ставати надто складним, заплутаним; набирати бурхливого, неспокійного характеру (про думки, почуття, події).
-
завихрюватись
1. (про рідину, повітря тощо) Починати швидко обертатися, утворюючи вихор; набувати вихрового руху.
2. (перен., розм.) Ставати надмірно збудженим, запальним; втрачати спокій і рівновагу, починати метушитися або надто емоційно реагувати.