1. Різко схопити, захопити щось руками, часто з жадібністю або бажанням привласнити.
2. Перен. Присвоїти, заволодіти чимось, що належить іншим або має бути розподілене, діючи швидко та егоїстично.
Словник Української Мови
1. Різко схопити, захопити щось руками, часто з жадібністю або бажанням привласнити.
2. Перен. Присвоїти, заволодіти чимось, що належить іншим або має бути розподілене, діючи швидко та егоїстично.
1. (розм.) Зібратися, згуртуватися в одному місці, часто з метою спільного обговорення або дій; зібратися купкою.
2. (перен., розм.) Зайнятися чимось інтенсивно, з головою поринути у якусь справу або процес.
1. Швидко та жадібно захопити, привласнити собі щось, часто всупереч правилам або моральним нормам.
2. Різко схопити, вхопити щось руками (зазвичай про рух, що виражає жадібність або поспіх).
1. Дія за значенням дієслова “заграбастувати” — захоплення, привласнення чужого майна, коштів або влади шляхом обману, насильства або зловживання службовим становищем.
2. Результат такої дії — те, що було незаконно або нечесно захоплено, привласнено.
Заграбастатися — дієслово доконаного виду, розмовне, вживається з прислівником “до чого” або з прийменником “у” та знахідним відмінком. Означає: з великими зусиллями, наполегливістю дістатися до чогось, добратися до якоїсь мети, часто з негативним відтінком — проникнути кудись, влаштуватися десь нечесним шляхом або з великими труднощами.
1. Розмовне, часто іронічне або несхвальне: захопити, привласнити собі щось, зазвичай швидко, жадібно або нечесно.
2. Розмовне: схопити, взяти в руки щось з метою привласнення або утримання, часто зробити це грубо або неохайно.
1. Дія за значенням дієслова “заграбастати”; захоплення, привласнення чужого майна, коштів, влади або території шляхом сили, обману або зловживання становищем.
2. Результат такої дії; те, що заграбастано (майно, земля, кошти тощо).
1. Який був захоплений, привласнений нечесним шляхом, силою або спритністю; загарбаний.
2. У переносному значенні: який був швидко схоплений, забраний або зайнятий кимось для себе (наприклад, про місце, предмет).
Про рану, подряпину, ушкодження шкіри тощо: покритися новою тканиною, з’єднатися краями, зарубцюватися.
Про кістку після перелому: зростися, з’єднатися.
Перен. Про почуття, переживання, душевну рану тощо: втратити гостроту, стати менш болючим; заспокоїтися, затамуватися.
1. Запобігти появи або ліквідувати запалення, нагноєння в рані, викликавши її заживлення; залікувати.
2. Покрити шкірою, новою тканиною місце поранення, ушкодження; заживити.
3. Перен. Усуньти, згладити неприємні наслідки чого-небудь, спричинити забуття чогось болісного, прикрого.