Словник Української Мови
1. Який зазнав колотнечі, був убитий за допомогою колючої зброї (ножа, шаблі, штика тощо).
2. У мисливстві: про звіра, якого вбили рогатиною, списом або подібною зброєю.
3. У народних віруваннях: про небіжчика, який став вампіром (упирем) через насильницьку смерть або інші причини, а також про людину, яку, за повір’ям, можна перетворити на вампіра після смерті.
1. (історичний термін) Масові збройні повстання, спрямовані проти чинної влади або соціального ладу, що часто характеризуються стихійністю та локальним характером.
2. (переносне значення) Гучний скандал, бурхливий конфлікт, суперечка, що викликає суспільний резонанс і порушує заведений порядок.
1. Яка має заколот (у 1 знач.), що відзначається заколотом; повстала, бунтівна.
2. Який перебуває у стані заколоту (у 2 знач.), заворушень; неспокійний, смутний.
1. Збройне повстання, спрямоване на повалення існуючої державної влади або порушення державного ладу; бунт, повстання.
2. (переносне значення) Рішучий масовий протест, виступ проти чого-небудь; бунт.
1. Про злакові рослини: почати колоситися, утворити колос.
2. Перен. Про щось, що рясно з’являється, розвивається або поширюється.
1. Починати колихатися, здійснювати коливальні рухи; приходити в коливальний рух.
2. Перен. Починати хитатися, втрачати стійкість, стабільність (про явища, ситуації, думки тощо).
1. Почати колихати, надати коливального руху кому-, чомусь; примусити коливатися.
2. Перен., поет. Викликати, спричинити якийсь стан, почуття (зазвичай спокійний, приємний); занурити в цей стан.
1. Дія за значенням дієслова “заколихувати” — початок коливання, надання руху з боку в бік або вгору-вниз; приведення в коливальний стан.
2. (перен.) Викликання, пробудження якогось почуття, стану (наприклад, заколихування надії, тривоги).
1. (Про воду, повітря тощо) Такий, що має хвилі, коливання; неспокійний, хвилястий.
2. (Перен., про голос, звук, мелодію) М’який, плавний, що переливчасто коливається; модульований.
3. (Перен., про стан, почуття) Такий, що перебуває в русі, збудженні; зворушений, схвильований.
1. Почати колихатися, здійснювати коливальні рухи; прийти в коливальний рух.
2. Перен. Виникнути, почати проявлятися (про почуття, думки, стан тощо).